Народна медицина і магія українців. Ірина Ігнатенко

та не дивитися назад.

      Інший варіант: набирали воду з трьох криниць, замішували тісто й пекли три балабушки (хлібчики), якими й качали по тілу хворого. Потім ці балабушки вкидали у відро з водою, набраною з трьох криниць, а воду виливали під березу чи грушу (після дівчинки) або під ясен чи дуб (після хлопчика). Якщо поблизу була річка, то воду з балабушками виливали туди. Злякану людину радили купати у відварі вересу.

      Традиція виливання «ляку» на віск менш поширена, ніж попередні. Ритуал зводиться до того, що виконавець магічної дії розтоплює віск (інколи для цього збирають віск із церковних свічок) і виливає його у миску з водою, яку тримає над головою хворого. З того, що виллється, «діагностує» хворобу.

      Щоб лікування «ляку» було ефективнішим, на Житомирщині радили «обійти три бабі, і шоб одна об одной не знала».

      Крім викачування поширені й інші способи позбавлення від «ляку». Так, на Київщині практикується обкурювання зляканих дітей пір’їнкою, яку загубив бусел. Робили це таким способом: на металеву кришечку шептуха клала ладан і чебрець та підпалювала пір’їнку. Причому підпалювати пір’їну бажано було освяченою свічкою, яку світили над небіжчиком. У процесі обкурювання шептуха повторювала: «Куди дим, туди й ляк». Злякану людину обкурювали й шкаралупою, з якої вилупилися курчата. А ще робили так: на дев’ять днів ставили на те місце, де лежав небіжчик, склянку води. Щодня ту воду потроху зливали в окремий посуд, додаючи у склянку нову воду; потім тією водою поїли злякану людину. Або тричі перекладали жаринки з правої руки у ліву попід сорочкою зляканого зверху вниз. На Рівненщині радили надіти сорочку назад пазухою, вночі піти до річки, викупатися – і все минеться; обмалювати тінь зляканої дитини. А ще міряли людину вздовж і впоперек, потім ту нитку завірчували у двері та забивали її осиковим кілком.

      Треба наголосити, що обмірювання хворої людини під час лікування було одним із відомих методів у народній медицині. На вербальному рівні тіло під час будь-яких ритуалів, зокрема й лікувальних, постійно конструювалося та деконструювалося. Процедура обмірювання теж належить до таких ритуалів, однак цього разу основне навантаження переходило на нитку, мотузку. Незалежно від того, чим міряли людину, зняті мірки вважали як її подобу. З одного боку, зняті мірки могли бути небезпечними і застосовані з шкідливою метою, а з іншого – використані для «перенародження» та лікування, коли хвороба переходила і залишалась у «новому» тілі.

      Інколи злякану дитину три рази проймали крізь вікно. З цим варіантом лікування пов’язували імітацію нового народження, після якого дитина приходила у «цей» світ і була здоровою. Цей вид лікування, а саме протягування, просування, занурювання в певні отвори, застосовували під час особливо тяжких дитячих хвороб різного походження й інтерпретували як нові символічні пологи. Відоме лікування і без особистої присутності хворого – магічний ритуал здійснюють не з самим хворим, а над його