Нотатки про Шерлока Голмса. Артур Конан Дойл

ваш кабінет». – «Нас поки що немає в списку, бо ми тільки минулого тижня винайняли приміщення. Ходімте зі мною, все обговоримо нагорі».

      Ми вибралися довжелезними сходами під самісінький дах. Там було декілька порожніх маленьких кімнаток, запорошених, без килимів і фіранок. Я ж собі уявляв простору залу з блискучими столами й цілою навалою клерків, а там із меблів були два стільці, маленький столик і кошик для сміття. На столі лежала рахівниця. Я, зізнаюсь, дещо розгубився.

      «Не дивуйтеся, містере Пікрофт, – сказав мій новий знайомий, – Рим будувався не за один день. Грошей у нашої компанії вистачає, але ми прагнемо витрачати їх не на утримання розкішних кабінетів. Сідайте. Записка від брата у вас?»

      Я подав йому записку, і він уважно її прочитав.

      «Ви, схоже, просто вразили Артура, – вимовив Гаррі Піннер. – А він, варто зазначити, прискіпливий. І я, схоже, дослýхаюсь його поради. Можете вважати, що вас прийнято». – «Що входить до моїх обов’язків?» – спитав я. «Ви очолите нове відділення в Парижі, яке буде займатися постачанням англійського посуду в крамниці наших ста тридцяти чотирьох агентів у Франції. Договір буде підписано впродовж тижня. Поки залишайтесь у Бірмінгемі, займетеся справою». – «Якою?»

      Він дістав із шухляди столу грубезний том у червоній обкладинці.

      «Це адресна книга Парижа, – сказав він. – Біля кожного прізвища вказано рід занять. Випишіть імена й адреси усіх торговців залізними виробами». – «Але ж існують спеціалізовані довідники. Може, варто пошукати один із них?» – запропонував я. «Вони недосить надійні. Робіть те, про що я вас прошу. Результати надайте мені в понеділок до півдня. На все добре, містере Пікрофт. Сподіваюся, на вас чекає велике майбутнє в нашій компанії».

      Я повернувся до готелю з книгою під пахвою та безліччю сумнівів у душі. З одного боку, мене прийняли на роботу, в кишені лежало сто фунтів, одначе у мене залишилось не дуже гарне враження про моїх роботодавців. Але я вирішив: нехай буде як буде – і взявся до роботи. Всю неділю я морочився з довідником, але до понеділка дійшов лише до букви «Н». Я пішов до свого нового начальника, який сидів у тій-таки порожній кімнаті, й одержав указівку працювати далі, а в середу з’явитися знову. До середи я не впорався, й дістав термінування до п’ятниці, а значить до вчорашнього дня. У п’ятницю я здав містерові Гаррі Піннеру роботу повністю.

      «Дуже дякую, – сказав він. – Цей список буде для мене вельми корисним». – «Так, із ним довелось поморочитися», – сказав я. «Тепер я хочу, щоб ви склали перелік меблевих магазинів. У них також торгують посудом». – «Добре». – «І зайдіть до мене завтра близько сьомої, розкажете, як просувається справа. Тільки не перестарайтеся. Попрацюєте, а увечері сходіть до мюзик-холу».

      Він осміхнувся, і я помітив, що на другому зубі зліва у нього стоїть велика золота пломба.

      Шерлок Голмс потер руки, а я здивовано втупився в нашого клієнта.

      – Розумієте,