а зглянувшись на благання вельми багатьох громадян, і тим-то їм, синьйорам, треба примиритися з тим, що влаштовує інших. А щодо погроз, на які він себе наражає, то йому байдуже, бо лише нікчема зрікається благодії, побоюючись зла, і тільки страхополох кидає славетне передузяття, якщо не певний успіху. І він сподівається на ділі незабаром переконати всіх, що йому довіряли замало і побоювалися його забагато. Синьйори, бачачи, що вони навряд чогось доможуться, домовилися назавтра вранці скликати всю людність на площі і від її імені передати дуку владу на один рік на тих самих умовах, на яких її вже передано Карлові, дуку Калабрійському. 8 вересня 1342 року дук у супроводі месера Джованні делла Този, усіх своїх спільників та багатьох інших громадян прийшов на площу і разом з синьйорами піднявся на трибуну, як називають флорентійці сходи, які ідуть до Палацу синьйорії, звідки людності й прочитано умови, встановлені поміж Синьйорією та дуком. Коли дійшли до того пункту, за яким влада передавалася останньому на один рік, народ загукав: «Дожиттєво!» Коли месер Франческо Рустікеллі, один із синьйорів, піднявся, щоб промовою своєю втишити юрму, слова його урвав ще гучніший репет, отож за народною волею дука обрано зверхником не на рік, а дожиттєво. Після чого натовп підхопив його, підняв і поніс по площі, скандуючи його ім'я. За звичаєм начальник палацової варти, коли синьйори виходили, замикався у палаці. Тоді уряд цей справував Ріньєрі ді Джотто. Підплачений дуковими приятелями, він впустив дука в палац без усякого супротиву, а злякані й оганьблені синьйори розійшлися по домівках. Палац зазнав пограбування від дукової челяді, народну корогву подерто, а на причілку палацу вившіено значок дука. Всі ці події викликали безмірну журбу й сум добрих громадян і величезну радість тих, хто на них пішов з темноти чи зловорожості.
XXXVI
Наділений тепер усією повнотою влади, дук, щоб усунути від урядування тих, хто завжди відстоював свободу, заборонив синьйорам збиратися в палаці й надав їм приватний особняк; він забрав корогви у хорунжих народних компаній, скасував Постанови справедливості, передбачені проти грандів, повипускав в'язнів, повернув вигнанців дому Барді та Фрескобальді і заборонив усім носити зброю. Аби ліпше відбиватися від внутрішніх ворогів, він примирився з зовнішніми, при чому вельми задобрив аретинців та всіх інших підданців Флоренції, уклав мир з пізанцями, хоча його закликали як володаря вести з ними війну, ліквідував зобов'язання, видані купцям, які позичили республіці гроші на ведення луккської війни, збільшив колишні податки і запровадив нові, позбавив синьйорів усякої влади. За ректорів у нього стали месер Бальйоне з Перуджі та месер Гульєльмо з Ассізі, які вкупі з месером Череттьєрі Вісдоміні й були його радниками. Він брав з громадян великі побори, суд чинив неправий, а суворість звичаїв і людяність, які він удавав, перевелися на пиху й жорстокість. Отож багато хто з грандів і пополанської шляхти опинилися під загрозою грошової пені, смерті та всілякого
