На крилах пісень. Леся Українка

нічная!

      Гордий промінь в тієї зорі,

      Та в нім туга палає огниста,

      І сіяє та зірка вгорі,

      Мов велика сльоза промениста.

      Чи над людьми та зірка сумна

      Променистими слізьми ридає?

      Чи того, що самотна вона

      По безмірнім просторі блукає?..

      Конвалія

      Росла в гаю конвалія

      Під дубом високим,

      Захищалась від негоди

      Під віттям широким.

      Та недовго навтішалась

      Конвалія біла, —

      І їй рука чоловіча

      Віку вкоротила.

      Ой понесли конвалію

      У високу залу,

      Понесла її з собою

      Панночка до балу.

      Ой на балі веселая

      Музиченька грає,

      Конвалії та музика

      Бідне серце крає.

      То ж панночка в веселому

      Вальсі закрутилась,

      А в конвалії головка

      Пов’яла, схилилась.

      Промовила конвалія:

      «Прощай, гаю милий!

      І ти, дубе мій високий,

      Друже мій єдиний!»

      Та й замовкла. Байдужою

      Панночка рукою

      Тую квіточку зів’ялу

      Кинула додолу.

      Може, й тобі, моя панно,

      Колись доведеться

      Згадать тую конвалію,

      Як щастя минеться.

      Недовго й ти, моя панно,

      Будеш утішатись

      Та по балах у веселих

      Таночках звиватись.

      Може, колись оцей милий,

      Що так любить дуже,

      Тебе, квіточку зів’ялу,

      Залишить байдуже!..

      Волинь, 30.10.1884

      Напровесні

      Не дивуйтесь, що квітом прекрасним

      Розцвілася дівчина несміла, —

      Так під промінням сонечка ясним

      Розцвітає первісточка біла.

      Не дивуйтесь, що думи глибокі

      Будять речі та сльози пекучі, —

      Так напровесні дзвінкі потоки

      Прудко, гучно збігають із кручі.

      Не дивуйтесь, що серце так рв’яно,

      Щиро прагне і волі, і діла, —

      Чули ви, як напровесні рано

      Жайворонкова пісня бриніла?..

      Contra spem spero!

      Гетьте, думи, ви, хмари осінні!

      То ж тепера весна золота!

      Чи то так у жалю, в голосінні

      Проминуть молодії літа?

      Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

      Серед лиха співати пісні,

      Без надії таки сподіватись,

      Жити хочу! Геть думи сумні!

      Я на вбогім сумнім перелозі

      Буду сіять барвисті квітки,

      Буду сіять квітки на морозі,

      Буду лить на них сльози гіркі.

      І від сліз тих гарячих розтане

      Та кора льодовая, міцна,

      Може, квіти зійдуть — і настане

      Ще й для мене весела весна.

      Я на гору круту крем’яную