На крилах пісень. Леся Українка

      НА КРИЛАХ ПІСЕНЬ 

      Сім струн

      Посвята дядькові Михайлові

      Do (Гімн. Grave)

      До тебе, Україно, наша бездольная мати,

      Струна моя перша озветься.

      І буде струна урочисто і тихо лунати,

      І пісня від серця поллється.

      По світі широкому буде та пісня літати,

      А з нею надія кохана

      Скрізь буде літати, по світі між людьми питати,

      Де схована доля незнана?

      І, може, зустрінеться пісня моя самотная

      У світі з пташками-піснями,

      То швидко полине тоді тая гучная зграя

      Далеко шляхами-тернами.

      Полине за синєє море, полине за гори,

      Літатиме в чистому полю,

      Здійметься високо-високо в небесні простори

      І, може, спітка тую долю.

      І, може, тоді завітає та доля жадана

      До нашої рідної хати,

      До тебе, моя ти Україно мила, кохана,

      Моя безталанная мати!

      Re (Пісня. Brioso)

      Реве-гуде негодонька,

      Негодоньки не боюся,

      Хоч на мене пригодонька,

      Та я нею не журюся.

      Гей ви, грізні, чорні хмари!

      Я на вас збираю чари,

      Чарівну добуду зброю

      І пісні свої узброю.

      Дощі ваші дрібненькії

      Обернуться в перли дрібні,

      Поломляться ясненькії

      Блискавиці ваші срібні.

      Я ж пущу свою пригоду

      Геть на тую бистру воду,

      Я розвію свою тугу

      Вільним співом в темнім лугу.

      Реве-гуде негодонька,

      Негодоньки не боюся,

      Хоч на мене пригодонька,

      Та я нею не журюся.

      Мi (Колискова. Arpeggio)

      Місяць яснесенький

      Промінь тихесенький

      Кинув до нас.

      Спи ж ти, малесенький,

      Пізній бо час.

      Любо ти спатимеш,

      Поки не знатимеш,

      Що то печаль;

      Хутко прийматимеш

      Лихо та жаль.

      Тяжка годинонько!

      Гірка хвилинонько!

      Лихо не спить…

      Леле, дитинонько!

      Жить — сльози лить.

      Сором хилитися,

      Долі коритися!

      Час твій прийде

      З долею битися, —

      Сон пропаде…

      Місяць яснесенький

      Промінь тихесенький

      Кинув до нас…

      Спи ж ти, малесенький,

      Поки є час!

      Fa (Сонет)

      Фантазіє! ти сило чарівна,

      Що збудувала світ в порожньому просторі,

      Вложила почуття в байдужий промінь зорі,

      Що будиш мертвих з вічного їх сна,

      Життя даєш холодній хвилі в морі!

      Де ти, фантазіє, там радощі й весна.

      Тебе вітаючи, фантазіє ясна,

      Підводимо чоло, похиленеє в горі.

      Фантазіє, богине легкокрила,

      Ти світ злотистих мрій для нас одкрила

      І землю з ним веселкою з’єднала.

      Ти світове з’єднала з таємним,

      Якби тебе людська душа не знала,

      Було б життя, як темна ніч, сумним.

      Sol (Rondeau)

      Соловейковий спів навесні

      Ллється в гаю, в зеленім розмаю,

      Та пісень тих я чуть не здолаю,

      І весняні квітки запашні

      Не для мене розквітли у гаю, —

      Я не бачу весняного раю;

      Тії співи та квіти ясні,

      Наче казку дивну, пригадаю —

      У сні!..

      Вільні співи, гучні, голосні