Талан. Михайло Старицький

на деревi ростуть! От ще вовна! Ти йому по-християнськи, а воно тобi зуби скалить!

      М а р и н к а. Ситницi нема, а Маруся любить з маслом… Збiгаю та куплю. (Одягається й iде).

      В И Х I Д  II

      Палажка i лакей.

      Л а к е й (приносить сливки). Извольте-с; материал первого сорта.

      П а л а ж к а. Ще хвастається. (Розгляда). Оце первий сорт? Охота по цих городах їздити та клопiт на голову брати!

      Л а к е й (виходить). Известное дело: деревенщина – репа, а город – фантазия!

      П а л а ж к а. Тпху на твоє пiр'я!

      Стук у дверi.

      Хто там? Тихше? Чого ви, пане? Вона просила, щоб їй покiй дали.

      В И Х I Д  III

      Палажка i Квiтка.

      К в i т к а (в дверях). А як їй, няню, голубочко?

      П а л а ж к а. Мов краще б то, а то так налякала!

      К в i т к а (переходить в кiмнату, поблиз дверей). Няню, вiрте, я цi три днi трохи рук на себе не зняв: сюди прибiжу – не пускають, питаюсь у того, другого – нiхто нiчого певного не зна, в театр кинусь – там тiльки шиплять, iроди, та брехнi точуть, та зуби скалять…

      П а л а ж к а. Там так-таки! А вам же, пане, що? Запалились, i тепер з розуму зводить? Так i не пущу тебе до неї, не допущу.