Талан. Михайло Старицький

положу… I Катруся оттак пiде вгору…

      К в я т к о в с ь к а. Аж сукнi буде тра надтачати?

      К о т е н к о. Хе-хе-хе! I на те буде рада…

      К в я т к о в с ь к а. Казала баба, як лiзла на граба, а грабок реп – i баба геп!

      К о т е н ко. Не бiйтесь – грабок надежний; другi швидше гепнуть, а ми стоятимем!

      Ввiходять в 3-ю уборну.

      Г и р я в и й (Юрковичу). Слухай, справдi: ти там нашрейбуй i про мене, що мов i сякий i такий…

      Ю р к о в и ч. Напишу, напишу.

      Г и р я в и й. А тепер упоїтельно? Гайда!

      Виходять.

      В И Х I Д  V

      Кулiшевич i Квiтка.

      К в i т к а. Нема, нема її; я вже забiгав сюди…

      К у л i ш е в и ч. То, певно, ще дома: прийде.

      К в i т к а. А як слаба?

      К у л i ш е в и ч. То лежатиме, поки не встане…

      К в i т к а. Борони боже! I як ви так спокiйно?

      К у л i ш е в и ч. А що ж менi – на мур дратись чи землю їсти?

      К в i т к а. Та за неї i пiд колеса вагона…

      К у л i ш е в и ч. Лягайте, коли є охота, а я не ляжу, як не люблю Марусю, а не ляжу… це вже вибачайте!

      К в i т к а. Та хоч би провiдали, що i як?

      К у л i ш е в и ч. Скажiть на милiсть! У його болячка, а я собi печену цибулю ложи!

      К в i т к а. У мене душi нема…

      К у л i ш е в и ч. Та що з нею станеться? Прийде – надивитесь… А коли пiд п'яти пече, то бiжiть та й провiдайте…

      К в i т к а (зiтха). Я до неї невхожий…

      К у л i ш е в и ч. Чому? Не пуска?

      К в i т к а. Та… сливе… те…

      К у л i ш е в и ч. А, он що! Певно, прошпетився?

      К в i т к а. Не знаю… ми перше… добре знайомi були… але от тепер ухиляється й розмовляти, мов чужа…

      К у л i ш е в и ч. Гм-гм! Не без причини… А я думала… Хiба той?

      К в i т к а. Хто? Що?

      К у л i ш е в и ч. Нiчого! Все будете знать – рано постарiєтесь.

      Кв i т к а. Скажiть-бо, голубочко!

      К у л i ш е в и ч. Чи ба, який солодкий!

      К в i т к а. Рiднесенька! Одкрийте менi очi… Я слiпий… я божевiльний!..

      К у л i ш е в и ч. Та нiчого!.. От намiгся! А радi б були, коли б зглянулась?

      К в i т к а. Сказився б!

      К у л i ш е в и ч. Тю на вас! Ще й мене покусаєте!

      К в i т к а. Не до жартiв, не до жартiв менi.

      К у л i ш е в и ч. Бiдненький! (Показує на Маринку, що бiжить). Он у кого розпитайте, коли кортить.

      К в i т к а. Ага, ага! (Бiжить догнати).

      К у л i ш е в и ч (вслiд йому). Смали, смали халявки, вскочиш i в лабети!

      В И Х I Д  VI

      Тi ж i Котенко та Квятковська.

      К о т е н к о (виходить з Квятковською). А вам би, Ганно Михайлiвно, i прибиратись пора.

      К у л i ш е в и ч. Не бiйтесь, я й так гарна.

      К о т е н к о. А як покришку перемiнимо, пiд другу пiдете?

      К у л i ш е в и ч. Дивлячись пiд яку: iнша так накриє, що й дихати нiкуди! (Входить в 4-ту уборну).

      К о т е н к о (пiдходить до 1-ї у борної). Що се, Лучицької досi нема?

      К в я т к о в с ь к а. Така й вона, щоб загодя! То для нас, бiдних, i контракти, i штрафи, а для неї – нема!

      К о т е н к о. Для мене всi рiвнi.

      К в я т к о в с ь к а. Хто б говорив, а хто б слухав: то до мене ви пiдсипаєтесь з жарту, а я й мiзинця для вас супроти Марусi не варт – тiй i ролi найкращi, i уборна перва, i все… падам до ног! Бо