Сто тисяч. Іван Карпенко-Карий

а тут i ви помаленьку та помаленьку прикуповуйте та прикуповуйте.

      Герасим. Що там я купив, i балакать не варт.

      Копач. Одразу ж не можна! Ви вiзьмiть прiмєр з свинi: от вона ходить на подвiр'ї худа, обдрипана, а закинули ви її в саж, стали харчi кращi давать - то вона помалу й отягнеться, а там i сало наростає, - так i ви… Опит - велiкоє дiло!

      Герасим. Спасибi! То це ви мене з свинею рiвняєте?

      Копач. Не в тiм рiч! Ви не обiжайтесь - це прiмєр. Ви не взирайте! Помалу, помалу i у вас сала набереться доволi, тодi порiвняєтесь з Чоботом, а може, i з Жолудьом… На все свiй час, своє врем'я. Не можна ж зразу, в тiм i прiмєр. Практiка, опитность - велiкоє дело. Вас вже не обманеш, ви всякого обманете, а це велiкоє дєло, коли не тебе за чуба держать, а ти других за чуба держиш. А ви як полагаете? Хе-хе-хе! Ви глянули кобилi в зуби i наскрiзь її бачите, - опит! Вiд того у вас лошата он якi. Ви не купите чорт батька зна чого? А воно i виходить, що скрiзь iде на користь. А то повидумували: ячмiнь - голак, а вiн родить не так; озимий - рiпак, а сiвач - дурак; пшениця - кримка, а в штанях дiрка; жито шампанське - баловство панське… Хе-хе-хе!

      Герасим. Ох, Банавентура Бовтурович, все то добре, що ви кажете, тiлько речi вашi не грошi, за них земельки не купиш, а тут грошей, грошей, грошей треба. Ось пiд боком лежить земелька, а я слину ковтаю. Та яка земля? Неперепахана, ставок рибний, i з моєю межа з межею.

      Копач. Потрошку, потрошку - пам'ятайте мiй прiмєр; От ви б самi ставочок тут унизу викопали, рибу завели: лини, карасi… Нема краще, як м'ясо свинина, а риба линина. Хе-хе-хе!

      Герасим. Викопаєм. Може, ви вже грошей знайшли, то позичили б на хазяйство?

      Копач. I це дiло таке, що одразу не можна, - ще не наскочив! Я вам по секрету скажу: тут єсть один предмет… Нi, не буду говорить - я вас повезу, самi побачите. Це не пустяк, дiло важне; прiмєти такi, що не можна сумнiваться, - верьте!

      Герасим. Ет! Ви тiлько хвалитесь… Тридцять лiт шукаєте грошей, а нiчогiсенько не знайшли.

      Копач. Як не знайшов! А дерево окам'янiле ви не бачили? От поїдемо, я вам покажу, стоїть подивиться: пудiв, п'ять важить, всi листочки, всi вiти, так як напечатано! А ступку мiдну, червоної мiдi, тiлько товкач перебитий… А сковороду - отака сковорода… Запорозька, видко, жидкiв на нiй припiкали! Випитували, де грошi, а може, ковбаси пiджарювали… Предмети iнтереснi для науки; я їх одi-слав одному професоровi, забув, як фамiлiя, вiн кургани розкопує…

      Герасим. Чортзна-що, аж нудно слухать!… Ви грошей давайте?..

      Копач. Я чувствую, що аж тут моя судьба розрiшиться… Всякому своє - вiрте, що провiдєнiє недурно указало менi цей путь - будуть i грошi. Отодi зашумить Банавентура-копач!

      Герасим. Що ж би ви зробили, якби грошi викопали?

      Копач. Зараз би поїхав в Париж.

      Герасим. Чого? Щуп оцей показувать… Та ви ж i балакать по-їхньому не вмiєте.

      Копач. О, я їм скажу… Та все одно ви не зрозумiєте!

      Герасим. Е, бачите, ви не вмiєте, та вже й круть-верть.

      Копач. Не вмiю? Вiв ля Буланже, вiв ля Ельзас, аб-а Ельман! Оле куто ля фуршет!… Оле кашон, ля помдетер, вiв ля патрi!.. А що?

      Герасим. Та хто його