Привид безрукого ката. Андрій Процайло

зважувань душ Хаос, на підставі доручення Привиду Безрукого Ката (надалі Замовник) з другої сторони, уклали цей договір про таке:

      1. Предмет договору.

      1.1. Виконавець зобов’язується знайти і переконати нащадків страчених катом предків підписати кров’ю додаток до договору як вияв їх прощення ката за страту предків.

      2. Умови розрахунків.

      2.1. У разі переваги прощення над справедливістю душа безрукого ката отримає дозвіл на вільне пересування світом.

      2.2. У разі переваги справедливості над прощенням душа безрукого ката залишається привидом, замкнутим у львівській ратуші.

      3. Обов’язки сторін.

      3.1. Виконавець зобов’язаний в обумовлений термін надати результати роботи для зважування.

      3.2. Замовник зобов’язаний провести зважування та розрахунки згідно з договором.

      4. Відповідальність сторін.

      4.1. У випадку невиконання умов договору Виконавцем він помирає.

      4.2. У випадку невиконання умов договору Замовником він втрачає статус Верховного реєстратора зважувань душ.

      5. Строк дії договору.

      5.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 30 січня 2013 року.

      6. Реквізити сторін.

ЗАМОВНИКВерховний реєстратор зважувань душ ХаосМПВИКОНАВЕЦЬБезрукий Лев ЛьвовичМП

      Безрукий з люті хотів порвати договір тут же, без роздумів. Якби мав повноцінну другу руку, може, так би й зробив. А за відсутності лишень спересердя зіжмакав договір правицею і вкинув до смітника. Ухопив піджака, що висів на кріслі, вдягнув похапцем. Взяв мобільний і вкинув у кишеню.

      З хати вибіг, наче ошпарений. Пальто одягав на ходу на сходовій клітці під пильним сусідчиним супроводом. Шапку забув. Розхристаний, злий, гнав у нікуди. Очі застелила пелена. Пер, як танк, штовхав перехожих, не перепрошуючи, бо їх не бачив. Випадково натрапив на п’ятьох молодиків спортивної статури, що прямо-таки на вулиці наминали хот-доґи, й урізався в одного з них. Уся начинка хот-доґа розмазалась по обличчю спортсмена з бульдожачим носом, а сосиска, падаючи, пройшлась кетчупом по дорогому спортивному костюмі. Лев того не зауважив, бо перебував у світі тіней, що поселилися в його голові. І пер далі.

      Спортсменам не треба було багато часу, щоб натішитися виглядом друга і наздогнати нахабу. Один з них шарпнув Лева за рукав, але наткнувся на порожнечу. Другий ковальською лапою схопив за плече й зупинив Безрукого.

      – Ти що собі дозволяєш, придурок? – наїхав на Лева бульдог, витираючи з обличчя майонез та плюючи гірчицею. – Зараз я тобі розмалюю харю, а потім ти мені відкупиш хот-доґ і костюм. Ясно? – втовкмачував. – А тоді зможеш піти лікуватися, – прошипів спортсмен і замахнувся на Лева.

      Безрукий за інерцією дав відсіч, і бульдог скорчився на тротуарі. Його трохи спантеличені дружки, погрожуючи неземними тортурами, обсіли Безрукого, як чотири сторони світу. Запалу їм вистачило на трошки, бо вже через хвилину-другу вони, розкидані навсібіч, корчилися від болю. Здавалося,