Володимир Казаневський закінчив Харківський держуніверситет за спеціальністю «Космічна радіофізика» та Київський інститут журналістської майстерності. Лауреат понад 400 премій на міжнародних конкурсах карикатур у 51 країні світу. Були видані авторські графічні романи «Голови», «Спогади літнього Амура», «Шия» – в Україні, «Homo Gibber» («Людина горбата») – у Швейцарії, «VLADIMIR KAZANEVSKY. MODERN WORLD CARTOONIST» – у Китаї. Прозовий роман «Очищення» й оповідання з авторськими ілюстраціями були опубліковані окремою книгою в Києві у 2004 році. Графічні романи надзвичайно популярні в західних країнах, а в Україні практично відсутні. Вони вигідно відрізняються від найближчих конкурентів, коміксів, більш глибоким смисловим змістом і художнім рівнем. Роман без слів «Ватні коліна» – це серія самодостатніх малюнків, яка вибудована автором у певній послідовності, при цьому існує зав’язка, розвиток сюжету і кульмінація. Він немов витканий з маленьких притч-малюнків, які розповідають про людей, котрі опустилися на коліна, оскільки перестали поважати себе, і так, плазуючи, продовжували жити. Чи піднімуться ці люди з колін? Чи достатньо у них волі для цього? Хто або що допоможе їм? Роман є яскравою сатирою на сучасне суспільство.
Є люди, які ніби увібрали в себе цілу епоху. Письменник Валентин Чемерис прожив довге життя (1936–2016), до останнього подиху зберігаючи творчу активність. Послужний список автора вражає: на кінець 2017 року вийшло 75 його книжок (у тому числі близько 20 у видавництві «Фоліо»), це історичні романи, фантастика, романи-есеї, збірки гумору, сатири, пародій, твори для дітей. Тож у автобіографічному романі «Це я, званий Чемерисом…» перед нами постає трагічна доля нашої України, побачена й пережита малим хлопчиком особисто та його близькими й односельцями: Голодомор, Друга світова, жахливі картини тодішнього голодного існування колгоспників, дітей-сиріт. Вражає невигаданим лихом, масштаби якого годі собі уявити.
Колись це ім’я було мов бомба, що розірвала львівське поспільство: багато хто не міг повірити, що ця людина, без паспорта і непомічена ГПУ, могла з Соловків – через цілий Союз! – перебратися за кордон… Справжнє прізвище Віталія Юрченка – Юрій Тимофійович Карась-Галинський. Він народився в 1899 р. у селі Текуча Уманського району. Закінчив реальну школу, організував у рідному селі осередок товариства «Просвіта», брав участь в українізації церковного життя. Після поразки УНР залишився вчителювати, викладав українську мову і літературу, навчався в Інституті народної освіти. Активність і популярність сільського вчителя незабаром привернули увагу агентів ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували. Покарання він відбував у Соловецьких таборах, на будівництві залізниці Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрій утік, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон із Польщею та оселився у Львові. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землі», «В Усевлоні ОГПУ та втеча звідтіль». Юрченко першим у світі описав беззатратну технологію знищення тоталітарним режимом людей у концтаборах. Життя письменника скінчилося трагічно. Під час війни він мав зв’язки з місцевою німецькою комендатурою і помагав українським похідним групам, добуваючи потрібні документи. Існує версія, що восени 1942 року його застрелили якісь озброєні люди. До сьогодні достеменно не відомо, хто це був: українська боївка, яка вірила, що Юрченко польський аґент, польська боївка, що мстилася за його зв’язки з німцями, чи большевицька. Найвірогідніше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року совєтськими партизанами за звинуваченням у написанні пасквілів на совєтську владу.
Робота «Психологія сексуальності» видатного австрійського лікаря, психоаналітика і засновника методу психоаналіза Зиґмунда Фройда (1856–1930), що з’явилась у 1905 році, справила на сучасників враження вибуху гранати і стала визначним явищем не тільки в європейській науці того часу, а й у суспільному житті. Вона привернула увагу багатьох людей до цієї фактично закритої теми, тим самим значною мірою сприяла змінам їхнього уявлення про сексуальність. Вчений вперше торкнувся питання дитячої сексуальності, розглянув природу статевого потягу і різних сексуальних відхилень – перверсій.
«Теологічно-політичний трактат» видатного нідерландського філософа-пантеїста Бенедикта Спінози (1632–1677) – один із перших його кроків на шляху до створення цілісної картини світу і зрозуміння «першопричини і походження речей», що мислилося як пантеїстичне розкриття генезису всіх предметів та природних явищ з погляду тотожності Бога та природи як єдиної, вічної та нескінченної субстанції. Почавши з аналітичного розгляду текстів Старого та Нового Заповіту і критики схоластичних поглядів у контексті відомих йому історичних та суспільних закономірностей, філософ прийшов до раціоналістичного осмислення атрибутів світового становлення.
Відомий художник і теоретик живопису, по праву і за походженням – художник української землі, приналежністю до якої він пишався, і саме від неї взяв увесь свій талант і самобутність. Один із лідерів авангардистської течії початку XX століття, засновник і гуру супрематизму, він був співзвучний часові, своїми роботами кидаючи виклик старому, замість віджилого пропонуючи нове, комбінуючи сміливу яскравість контрастних фарб і просту геометрію форм свого «абстрактного» бачення навколишнього світу. Феномен Казимира Малевича у тому, що його інтуїтивні мистецькі пошуки та теоретичні узагальнення стали тим всепланетарним пророцтвом, яке визначає інтелектуальні творчі здобутки й наукові відкриття XXI ст…
Главным героем нового проекта Виктора Киркевича снова стал Киев. На этот раз автор решил поделиться с читателями собственным видением истории любимого города, причем в самые разные эпохи, начиная с древнейшего периода и заканчивая Новым временем. Первая книга проекта «История Киева» называется «Киев руський». В ней речь идет о начале нашей истории, о восточных славянах и их соседях (хазарах, печенегах, германцах), о том, какие племена жили на территории нашей страны в далекой древности, кто и когда основал Киев – «матерь городов руських». Автор, отстаивая свою точку зрения, не только по-новому интерпретирует известные исторические факты, но и знакомит читателя с малоизвестными, порой весьма экзотическими, теориями о происхождении Руси. И этот свежий, хотя и неоднозначный взгляд на историю Киева и Киевской Руси безусловно побуждает к самостоятельному поиску истины и заставляет задуматься о вечных вопросах: «Кто мы?», «Откуда пришли?», «Куда идем?».
Вторая книга проекта «История Киева» называется «Киев литовско-польский». Она рассказывает о наименее известном неискушенному читателю периоде истории Украины, когда значительная часть наших земель входила в состав сначала Великого княжества Литовского, а потом Польши. Автор подробно, с привлечением исторических материалов, поясняет, почему русская, а потом и советская историография умалчивала о событиях того времени и о людях, живших в ту эпоху. При этом Виктор Киркевич подчеркивает, что не только ослабевшая и потерявшая государственность после нашествия монголо-татар Русь тогда нуждалась в сильном защитнике, которым и стало в XIV веке Великое княжество Литовское, но и само княжество выиграло от этого объединения, так как на его элиту огромное влияние оказала руськая культура, письменность и православие. И конечно, несомненный интерес у читателя вызовет подробный и при этом увлекательный рассказ о жизни Киева и его обитателей в этот мало изученный период.
Рим был основан в 753 г. до н. э., а прекратил свое существование в 476 г. н. э., то есть просуществовал 1229 лет. Город, который называли Вечным, пал под натиском варваров, но оставил глубочайший след в мировой культуре. Наряду с материальным наследием до нас дошла и римская мысль – творения поэтов, писателей, историков, мемуары полководцев и государственных деятелей. И немалую ценность представляют мысли и высказывания великих жителей Рима, которые представлены в нашем издании.
Норвежець Ю Несбьо (нар. 1960 р.) у себе на батьківщині спочатку став відомим як економічний оглядач (закінчив Норвезьку школу економіки), потім як рок-музикант і композитор популярної групи «Di Derre», а наприкінці 90-х ще і як письменник, автор серії романів про поліцейського Харрі Холе. Перший з романів серії – «Нетопир» (1997) – був визнаний кращим детективом Скандинавії, удостоївся у критиків звання «миттєвого бестселера» й приніс авторові престижну премію «Срібний ключ». У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки Ю Несбьо «Нетопир», «Червоногрудка», «Безтурботний», «Привид», «Мисливці за головами», «Таргани», «Леопард», «Сніговик», «Пентаграма», «Поліція», «Спаситель», «Син», «Кров на снігу». Що чекає на кілера-невдаху, який власноруч не в змозі вбити людину і йому самому доводиться переховуватися від кулі найманого вбивці? Звичайно ж смерть. Однак Бог чомусь пожалів Ульфа і дав йому шанс вижити, ба більше – на Далекій Півночі, серед саамів, він знайшов своє кохання й навіть родину. Та чи вдасться йому зберегти це?… Українською друкується вперше.