Ця книжка знайомить з чарівним світом української міфології, з розмаїттям притаманних йому тваринних і рослинних символів. Пошанування тварин у слов’ян має прадавнє коріння. Люди, які жили в лісах і степах,часто стикалися з представниками тваринного світу. Деякі звірі ставали в нагоді у господарстві, за умов коли з ними вміли налагоджувати стосунки; інших поважали за силу і вважали їх захисниками, оберегами роду чи племені, такі тварини звалися тотемами. І до дерев, квітів та рослин слов’яни ставились з особливою пошаною, наділяючи їх надприродними властивостями. Саме тому з’явилися перекази про світове дерево, яке обіймає коренями землю, а гілками тримає небо.
…Кажется, о своем криминальном прошлом Таня может окончательно забыть – она собирается замуж за Володю. Он тоже горячо любит ее, и вместе они строят планы совместной счастливой жизни. Но неожиданно Володя идет на назначенную ему встречу и исчезает. Таня в отчаянии. Разыскивая любимого, она находит… своего отца и узнает страшную правду Аккерманской крепости. Реальность столь ужасна, что в нее невозможно поверить…
…1919 год. Одесса переходит из рук в руки – от красных к белым и от белых к красным. Наконец в городе окончательно устанавливается советская власть. И все же спокойствия нет – тут и там происходят бандитские разборки, совершаемые с какой-то необычной жестокостью. Появляются настойчивые слухи о том, что Мишка Япончик не погиб – он жив и вернулся в Одессу. И цель его – добыть сокровища, спрятанные в катакомбах. Таня прекрасно знает, что это не так, что Мишка мертв, и ей просто необходимо разоблачить того, кто зверствует под именем Японца… Она действует вместе с Володей, но их пути разошлись окончательно. Однако появляется кое-что, что свяжет их навсегда…
«Замок» – останній, незакінчений і найбільш загадковий роман Франца Кафки (1883–1924), в якому відобразилися всі теми і конфлікти, що непокоїли письменника протягом його життя. У центрі роману, як майже в усіх творах Кафки, – втаємничені, незбагненні, алогічні взаємини людини зі світом, з системою, з владою, з іншими людьми. Так, головний герой, опинившись у чужому йому середовищі, намагається порозумітися з тими, від кого тепер залежить його доля. Але ж ці зусилля вимагають і невиправданих жертв: поступитися власним достоїнством, щирими почуттями. Історія героя нагадує перипетії долі самого автора і так само трагічно передає самотність і безпорадність людини в її протистоянні жорстокості й абсурдності життя.
Минуло сорок років після навали орд хана Батия на Русь. Виросло нове покоління людей, котрі не знали життя без монголів. Здається, у Галицькому князівстві усі змирилися із залежністю від правителя причорноморських земель Ногая. Князь Лев Данилович так і не наважився називати себе королем. Він змушений щоразу відгукуватися на заклики Ногая брати участь у його численних походах на Польщу, Литву, Угорщину. Але водночас князь обережно, щоб не викликати підозри у хана, продовжує відбудовувати міста і приєднувати нові землі. У цьому йому допомагає син Юрій і один з його фаворитів воєвода Гліб. І саме тоді минуле знову нагадало про себе…
Мене звуть Даша Лебедєва. Філфак МДУ, другий курс. Я безтолкова і загалом середнячок. Коли роздавали таланти, мене явно відтіснили кудись у кінець черги… До того, як усе це закрутилось, я гадки не мала, що срібний кулон, який дістався мені від батька, – потужний артефакт і з його допомогою можна бачити Тіней. Я й уявити собі не могла, що ці жахливі безсмертні створіння, які висмоктують із людей радість, любов і життєві сили, будуть загрожувати моїм близьким. І, звичайно, навіть не підозрювала, що на мене можуть звернути увагу відразу двоє хлопців – самовпевнений мажор Сем і чесний добряга Міша. Але про все по порядку. А почалася ця історія з того, що я померла…
«Замок» – останній, незакінчений і найбільш загадковий роман Франца Кафки (1883–1924), в якому відобразилися всі теми і конфлікти, що непокоїли письменника протягом його життя. У центрі роману, як майже в усіх творах Кафки, – втаємничені, незбагненні, алогічні взаємини людини зі світом, з системою, з владою, з іншими людьми. Так, головний герой, опинившись у чужому йому середовищі, намагається порозумітися з тими, від кого тепер залежить його доля. Але ж ці зусилля вимагають і невиправданих жертв: поступитися власним достоїнством, щирими почуттями. Історія героя нагадує перипетії долі самого автора і так само трагічно передає самотність і безпорадність людини в її протистоянні жорстокості й абсурдності життя.
Життєву, творчу, громадську й політичну позиції Івана Федоровича Драча (нар. 1936 р.), видатного українського поета, культурного, громадського і політичного діяча, визначають інтелектуалізм і раціоналізм. Вони тісно між собою переплетені й взаємодіють в усіх видах діяльності митця, залишивши відбиток на його стосунках з українською діаспорою. Широкий і глибокий погляд І. Драча на проблеми світового українства на повну силу розкрився під час підготовки й проведення під його керівництвом міжнародних форумів. Доповіді, виступи Івана Драча на цих всеукраїнських заходах, його інтерв’ю українським і західним ЗМІ не втратили своєї актуальності й нині. Віриться, не втратять і для майбутніх часів.
«Война моторов» – цикл исследований, посвящённых советским танкам, авиамоторам и самолётам периода Второй мировой войны. При написании книги Андрей Мелехов в первую очередь ставил перед собой задачу понять, насколько технически подготовленной оказалась Красная Армия к началу Большой войны. Хватало ли ей танков, самолётов и артиллерийских тягачей? Насколько хороши были танки БТ и самолёты И-16, принятые на вооружение в 30-х годах? Достаточно ли современными и надёжными являлись приводившие их в движение моторы? Почему летом 1941 года красноармейцам и военлётам не помогли имевшиеся в их распоряжении суперсовременные образцы техники – вроде танков Т-34 и КВ, истребителей МиГ-3 и бомбардировщиков Пе-2? Наконец, сколько танков и боевых аэропланов имелось в распоряжении якобы «неготового» к войне Советского Союза – как в целом, так и на его западных границах? Сколько было у Германии и её союзников? Можно ли было считать «готовыми» их?.. Пытаясь ответить на эти и многие другие вопросы, Андрей Мелехов пришёл к совершенно неожиданным выводам…
Ім’я Івана Драча (нар. 1936 р.) відомо не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Поет, кіносценарист, драматург, перекладач, мислитель, громадсько-політичний діяч, перший голова Народного Руху України, Герой України (2006), I. Драч до того ж має й величезний публіцистичний доробок. До видання увійшли інтерв’ю, вибрані статті та есеї Івана Драча, присвячені знаменитим людям – Г. Сковороді, Т. Шевченку, О. Гончару С. Параджанову, Е. Хемінгуею, П. Неруді та багатьом іншим, – в яких яскраво розкрився публіцистичний талант митця.