Гормони. Як тестостерон, ендорфіни і Ко впливають на наше життя. Франка Парьянен

приймають.

      Якщо підшлункова залоза відмовляється від виконання своїх обов’язків, більше немає інсуліну, але натомість є діабет першого типу. Якщо інсулін таки доставили, але ми не відчиняємо двері, то це, найімовірніше, другий тип. Основна причина в дверях, які заклинили. Рецептори інсуліну в клітинах пошкоджені, ледве-ледве реагують на інсулін, тож у крові залишається цукор. Посилки нагромаджуються перед дверима, тіло намагається дати собі раду й виробляє інсулін, щоправда – з посереднім успіхом, як голлівудські римейки фільмів 1990-х. Наприкінці маємо справу і з цукром у крові, і з інсуліном, і з перевиснаженою підшлунковою залозою і – з досить серйозною проблемою. Хай там що, але помічаємо ми все це лише тоді, коли діабет уже завдає шкоди.

      Серотоніну теж відомі проблеми з доставкою. Наприклад, через нестачу будматеріалів.³⁴ Амінокислоти, з яких мозок собі готує серотонін, називаються триптофани. Взагалі-то, відшукати їх можна всюди: у горосі, вівсяних пластівцях, какао-порошку, волоських горіхах, рисі… Це практично, адже мозок не здатен виробляти серотонін самостійно. До того ж ця обставина слугує добрим нагадуванням того, що здорове харчування має ще й інші функції, окрім функції такого відточування фігури, щоб пляжні фотографії для інстаграм доводилося ретушувати наполовину менше.

      Фактично певне поповнення запасів триптофану нам потрібне щодня.³⁵ Хоча б тому, що більшість його молекул зазнають переробки ще до потрапляння у мозок. До того ж серотоніну доводиться конкурувати ще й з іншими речовинами, подібно до того, як маленькі діти у сім’ї часто чубляться за останній кекс. Якщо ж будівельні матеріали потрібні ще й імунній системі для робіт на майданчиках стресу і запалень, тоді становище взагалі сумне. Є ризик, що серотоніну не залишиться ні в кого.

      Альтернативою можуть стати будматеріали, які ніяк не можуть пройти митний контроль на бар’єрах кров’яного потоку до мозку. А тепер здогадайтеся: хто відповідальний за переміщення вантажів крізь ці бар’єри? Правильно – інсулін. Так коло замикається, а ми успішно все з усім поєднали.

      Коли ми говоримо про зв’язок між серотоніном і депресією, то думаємо здебільшого про нестачу серотоніну. Так часто, що серотонін уже став інтернет-мемом: в мережі купа смішних картинок à la «Дві мої останні молекули серотоніну стараються з усіх сил» або «Мій мозок у пошуках загубленого серотоніну». Та очолює чарт смішних мемів: «Серотонін? У такій економічній ситуації?» Гумор міленіалів.

      Навіть якщо міленіали разом зі своїми мемами видаються вам підозрілими, рівень серотоніну все одно гарний приклад того, як важко розмовляти про гормони, а також того, як важливо про них знати – хай і у формі мемів. А суть ось у чому: проблема часто не в тому, що мозок виробляє надто мало серотоніну, а в тому, що він надто швидко спалює молекули. А це суттєва різниця, не тільки для розуміння проблеми, а й для її розв’язання. Заради останнього доведеться ще раз ненадовго звернути на обхідну дорогу.

      Іноді