Три співці свого життя. Казанова, Стендаль, Толстой. Стефан Цвейг

і полум’яний екземпляр прекрасної породи, масивного лиття й досконалої форми. Помиляються ті, хто уявляв собі фізичний вигляд Казанови-переможця в дусі модної в наш час стрункої краси: цей bel uomo[35] жодним чином не Ефеб, навпаки, це жеребець з плечима Фарнезького Геркулеса, з м’язами римського борця, зі смаглявою красою циганського хлопця, з напористим нахабством кондотьєра й запалом розпатланого фавна. Його тіло – метал; у ньому вистачає сили: він пережив чотириразовий сифіліс, два отруєння, дюжину уколів шпагою, жахливі, похмурі роки в венеціанських і смердючих іспанських в’язницях, несподівані переїзди з сицилійської спеки в російські морози нітрохи не зменшують його потенції й чоловічої сили. Де б то не було й коли б то не було, досить іскри погляду, фізичного контакту навіть на відстані, лише присутності жінки, щоб загорілася й почала діяти ця непереможна сексуальність. Майже чверть важкого століття залишається він легендарним messer sempre pronto – паном «Завжди готовий» з італійських комедій, невтомно навчає він жінок вищої математики любові, перевершуючи найстаранніших коханців, а про ганебне фіаско в ліжку (яке Стендаль вважає досить важливим, щоб присвятити йому цілу главу у своєму трактаті «Любов») він до сорока років знає лише з чуток і чужих розповідей. Тіло, яке ніколи не слабшає, раз його закликають бажання, і бажання, які не знають втоми й із настороженими нервами вистежують жінку, пристрасть, що не спадає, незважаючи на шалене марнотратство, потреба в грі, що не зупиняється перед будь-якою ставкою; і справді, рідко траплялося, щоб природа довірила майстру такий повнострунний і осмислений інструмент тіла, таку «viola d’amore»[36], щоб грати на ньому все життя.

      Але на будь-якому терені майстерність для повноти свого прояву вимагає крім природного таланту ще й особливої застави: цілковитої відданості, абсолютної зосередженості. Тільки моногамія прагнень породжує максимум пристрасті, тільки сліпе слідування в одному напрямку створює досконалі результати: як музика для музиканта, створення форми для поета, гроші для скнари, рекорди для спортсмена, так для справжнього еротика жінка – залицяння, домагання й заволодіння – повинна бути найважливішою, єдиною цінністю світу. Завдяки вічним ревнощам однієї пристрасті до іншої він може цілком віддатися тільки цій єдиній з усіх пристрастей, і в ній, тільки в ній знайти сенс і безмежність світу. Казанова, вічно мінливий, залишається незмінним у своїй пристрасті до жінок. Запропонуйте йому перстень венеціанського дожа, скарби Фуггерів, дворянський патент, будинок і стайні, славу полководця або поета, він з легким серцем відкине всі ці дрібнички, дурню, що не має для нього ціни заради аромату нового тіла, неповторного солодкого погляду й миті, коли слабшає опір, коли переливається блиском і вже затуманений насолодою погляд жінки, яка вже віддається, але ще не належить йому. Всі обіцянки світу, шана, влада й статус, час, здоров’я й будь-яке задоволення випустить він, як тютюновий дим, заради пригоди; ба більше: заради лише можливості нової пригоди.

35

Красень чоловік (італ.). – Пер.

36

«Скрипка любові» (італ. viola d’amore) – старовинний струнний інструмент, який є прототипом сучасної скрипки. – Ред.