Право на вбивство. Ксенія Циганчук

виснаженою. Пів години тому вона випила допіо[21], та воно не надто допомогло. А ще Артем – вони вранці посварилися.

      Єгор гмикнув і відмахнувся:

      – Я це розумію. Просто не хочеться ловити на собі ці погляди з-під лоба.

      – Єгоре, ти перебільшуєш. Не так вже погано вони до тебе ставляться.

      – Не перебільшую, – кисло заявив Скляр. – І взагалі, я більше не можу стирчати в тому маленькому вузенькому кабінетику, – поскаржився Єгор.

      – Ми за тією адресою, що ви просили? – поцікавився патрульний за кермом.

      Хлопець не без задоволення розжовував гумку, у той час, як салоном ширився свіжий м’ятний аромат. Його напарник тим часом балакав з командиром роти телефоном. З цими хлопцями Власта не була знайома.

      – За тією, – кивнув Скляр. – Тільки зачекайте кілька хвилин. Дама з нами не їде, – Єгор звів на Власту запитальний погляд.

      – Єгоре, зараз одинадцята. Я вже мала б бути в кабінеті Кулика.

      Скляр скривився:

      – Почекає.

      Єгор обережно пошукав поглядом Гусейнова та Нагая – саме вчасно, щоб помітити, як слідчий та оперативник заходять до міськвідділу. Скляр голосно зітхнув та заплющив очі: подалі від міськвідділу йому дихалося легше. І тепер нарешті він може зосередитися на роботі. Кир’ях нещодавно відзвітував: експерти нині перевіряли знайдені в машині Павелкова відбитки. Єгор був майже певен, що хлопця вбив хтось із друзів чи знайомих: звична річ. За таких обставин він сподівався швидко розкрити злочин.

      – До речі, я тобі розповідала, що буду тут сьогодні зранку.

      Єгор здивовано подивився на неї, відірвавшись від думок про розслідування.

      – Вибач, я забув. Думав, ти вільна. Думав, ти до мене прийшла в гості, – лукаво усміхнувся, та попри це очі його лишалися сумними.

      Власта замислилася. Розсіяність для Скляра – останнім часом звичне явище.

      – Єгоре, помирися з нею.

      – Що? Ти про кого?

      – Єгоре, ти прекрасно розумієш, про кого, – усміхнулася.

      Скляр звів погляд на патрульних – ті обговорювали робочі моменти.

      – Власто, ми з нею вже рік не те що не спілкувалися. Ми навіть не бачилися.

      – І що?

      – Що? Вона мене вже забула. У неї цілком може бути хтось інший.

      Єгор пригадав нове фото, яке Таня зовсім недавно виклала в інстаграмі, і все всередині знову стиснулося. Хотілося кричати, від безвиході його кинуло в жар, легені стислися. Слідчий опустив вікно й вдихнув холодного повітря. Патрульний за кермом байдуже озирнувся, відчувши прохолоду, і відразу повернувся до розмови з напарником.

      – Єгоре, я ж бачу, як ти переживаєш. Навіть коли хтось просто вимовляє ім’я «Таня», ти відразу супишся. Ну принаймні поговори з нею. Зустріньтеся. Кави разом випийте. Це ж ні до чого не зобов’язує.

      – Власто, я не збираюся зараз обговорювати особисті питання, – процідив роздратовано Скляр, поглядаючи на патрульних. Йому аж ніяк не хотілося, щоб цю розмову хтось слухав. – Та й взагалі не маю наміру будь

21

Допіо – подвійне еспресо.