Право на вбивство. Ксенія Циганчук

сиділи в салоні й тихо балакали.

      – Ну і що ці двоє тут робили?

      – На рибалку приїхали. Там, – Льоша витягнув праворуч свою довгу худу руку, – знаходиться непогане озеро. Сам інколи з кумом сюди приїжджаю рибалити.

      – Навіщо ховати машину там, де її швидко знайдуть? – замислився Кир’ях.

      – Ну, у мене тільки один варіант, – Войтюк знову із задоволенням вдихнув пахучого лісового повітря, примружуючи очі. Сьогодні його донька почувалася набагато краще, і від цього настрій його значно поліпшився. У вухах і досі лунав радісний сміх Злати, коли він вранці привіз її до батьків (школи зачинили на карантин, тож сімейною радою одноголосно було вирішено в робочий час залишати малу в дідусів та бабусь). Таня нарешті змогла піти на роботу, а він – зі спокійним серцем на службу. – Наш вбивця не знає цієї місцевості.

      – Отже, не місцевий, – замислено промовив Кир’ях. – Не рівненський.

      – Не рівненський або просто не рибак. Відтак не знав про озеро й вважав, що тут машину довго не знайдуть. Врешті-решт звідси озера не видно. Заїхав машиною сюди, залишив ТЗ і пішов, – Льоша стенув плечима.

      – Звідси до міста доволі далеко. Хочеш сказати, він пішки пішов?

      Войтюк звів брови.

      – Більше слідів машин тут поки не знайшли, – Войтюк провів Кир’яха по території, вказуючи на відбитки на землі. – Натомість є сліди невідомої особи. Судячи з розмірів, це чоловік. Хоча напевне сказати важко – все розмите. Якби земля не була вологою, ми б отримали щось більш чітке.

      – Та ми тут нічого не отримаємо, – розчаровано проказав старший оперативник. – Не бачу жодного чіткого сліду. Це можуть бути як жіночі, так і чоловічі сліди.

      – Думаєш, вбивця жінка? – здивувався Льоша.

      – Чисто теоретично, звісно, можливо, проте не думаю, що жінці б вдалося вбити здорового міцного хлопця, заховати його тіло, а потім ще й машину. Надто якось все складно.

      – Є відбитки! – несподівано вигукнув експерт. Чоловік просунув крізь вікно машини свою напівлису голову й тріумфально подивився на оперативників. – Ба більше, ми ще й ДНК матимемо, – криміналіст вийшов з машини, у правій руці він тримав пінцет і дивився на нього так, немов ця річ як мінімум золота.

      Рибалки витріщалися на нього з нерозумінням, а от оперативники відразу збагнули: пінцетом той тримає волосину, яку здаля побачити неможливо.

      – Супер. Якщо є ДНК та відбитки, впораємося швидко, – зрадів Кир’ях.

* * *

      Рівне. Вівторок, 17 березня 2020 року. 10:59

      – А ти хіба не маєш зараз відсипатися? – усміхнувся Єгор.

      – А ти хіба не маєш зараз спілкуватися з понятими? – парирувала патрульна, коли несподівано зустріла його в холі.

      Жінка теж широко усміхнулася.

      Вона саме прийшла до колеги Єгора, теж слідчого, аби розповісти про нічний інцидент, що трапився на околиці міста цієї ночі. Її екіпаж першим опинився на місці події – знайшли обгорілий труп чоловіка. За попередньою інформацією, автівка загорілася через коротке замикання. Власник