Геніальне кохання. Александр Гаврош

і шмигнула у двері. «Нічого собі!» – міркувала музейниця, швидко дріботячи округлим коридором, який наче охоплював залу півколом. – Я скоро буду кидатися на будь-яку істоту чоловічого роду. Явний передоз гормонів! Із цим треба щось робити!»

      Вона завернула за вигнутий поворот й одразу наткнулася на крісло-гойдалку, яке стояло за червоною стрічкою перед стендом Миколи Хвильового.

      Яна хапливо озирнулася довкола. Стілець наглядачки, яка мала сидіти біля високих білих дверей, стояв порожнім. Мабуть, вона зазирнула в зал презентацій або вийшла до вбиральні.

      «Треба перевірити крісло! – блискавкою майнула думка в Яни. Хвалена жіноча цікавість одразу заглушила всі інші бажання. – Ромашка мене тільки похвалить. Іншого шансу сьогодні не випаде».

      Вона ще раз озирнулася, почувши плескіт у залі. Видно, творчий вечір дитячого віршара розпочався. Наглядачка могла з’явитися будь-якої миті.

      Дівчина мигцем проскочила під стрічкою, сіла у крісло-гойдалку, відштовхнулась від паркету і, мов молитву, прошепотіла слова: «Свято наближається!»

      Перед очима замиготіли дрібні кольорові цяточки, а в грудях сперло подих. «Я тільки туди й назад, – пульсувала думка у скронях. – Хоча й маю півтори години до завершення презентації. Бо ж куди мені квапитися? Вдома Юля буде бурчати, що заважаю їй докінчувати дипломну. За те, що Ігор повартує мої речі, підемо з ним на каву. Хай порадіє! Зроблю для нього приємність, він, здається, хлопчина тямущий. Амінь!»

      Розділ 5

      Колегія Павла Галагана була приватним навчальним закладом, який утримував своїм коштом відомий меценат Григорій Галаган. Це був багатий землевласник, який походив з давнього козацького роду, а тому мав певні сентименти до українства. Його єдиний син Павло помер підлітком. На честь нього згорьований батько і заснував чоловічу гімназію (старші класи), в якій могли вчитися і проживати близько сімдесяти учнів. Колегією також опікувався і Київський університет, а що Григорій Галаган не скупився, то тут працювали кращі київські викладачі. Назвали навчальний заклад давнім словом «колегія», аби підкреслити українські освітні традиції.

      Оскільки Галаган тяжів до українофільства, то й колегія вирізнялася українським духом, бо керівництво підбирало кадри за своєю подобою. Навчальний заклад містився у центрі Києва – у кількох фундаментальних будовах, реконструйованих у 1870 році. Окрім вихованців, тут проживали і деякі викладачі, зокрема, родина Євгена Трегубова, що відіграла визначальну роль в одруженні Івана Франка. Адже Ольга Хоружинська була молодшою сестрою Антоніни Трегубової, дружини вчителя.

      Колегія славилася своєю бібліотекою, для якої у великому залі спорудили величезні інкрустовані шафи та стелажі, що заповнили простір аж до стелі. Саме тут і працював Іван Франко по обіді 3 травня, переглядаючи книжки та дочікуючись Гната Житецького, який мав повести його на Поділ до антикварів, що торгували старими виданнями.

      Студент чомусь запізнювався, і це трохи сердило галицького гостя, який вирізнявся пунктуальністю. Мабуть, в ньому говорила