Могутніше за меч. Джеффри Арчер

вона з паперами, – Гейденом Ранкіном о дванадцятій.

      – Скільки ще американців є на борту? – поцікавився Бінґем.

      – Близько сотні. А чому ви питаєте, Бобе?

      – Будемо сподіватися, що небагато хто з них є юристами, які намовляють позиватися потенційних клієнтів, інакше ми зав’язнемо в судах на всю решту нашого життя.

      Нервовий вихор промайнув за столом.

      – Просто запевніть мене, Еммо, що пан Ранкін не адвокат.

      – Гірше, – сказала вона. – Він політик. Депутат конґресу від штату Луїзіана.

      – Ще один хробак, який із задоволенням опинився б у діжці зі свіжими яблуками, – зітхнув Доббс, член правління, який рідко оприлюднював свою думку.

      – Я вас не розумію, друзяко, – озвався Клайв Енскотт з іншого боку столу.

      – Це місцевий політик, який, либонь, вирішив, що отримав нагоду зробити собі ім’я.

      – Саме цього нам бракувало, – зауважив Ноулс.

      Директори помовчали якийсь час, поки Боб Бінґем нарешті не сказав:

      – Нам доведеться його вбити. Питання лише в тому, хто натисне на гачок.

      – Я можу це зробити, – зголосився Джайлз, – оскільки я єдиний чужий хробак у діжці.

      Доббс виглядав збентеженим.

      – Я спробую перетнутися з ним, перш ніж він зустрінеться з вами, пані голово, й тоді побачимо, чи зможу я чимось зарадити. Будемо сподіватися, що він демократ.

      – Дякую, Джайлзе, – сказала Емма, котра ще не звикла до того, щоб її брат звертався до неї так офіційно.

      – Якої шкоди зазнав корабель у результаті вибуху? – запитав Пітер Мейнард, який досі мовчав.

      Усі погляди звернулися до того кінця столу, де сидів капітан Тернбулл.

      – Не так сильно, як я боявся попервах, – відповів капітан, підводячись зі свого місця. – Вибух пошкодив один із чотирьох основних гвинтів, і я не зможу його замінити, поки ми не повернемося до Ейвонмута. Також трохи пошкодило корпус, але досить поверхово.

      – Це нас затримає? – поцікавився Майкл Керрік.

      – Не настільки, аби хтось помітив, що ми робитимемо двадцять два вузли замість двадцяти чотирьох. Інші три гвинти залишаються в хорошому робочому стані, а позаяк я планував прибути до Нью-Йорка о четвертій годині ранку, тільки найспостережливіший пасажир зможе збагнути, що ми на кілька годин відстаємо від графіка.

      – Можу закластися, що депутат Ранкін помітить, – безжально зауважив Ноулс. – А як ви поясните шкоду екіпажу?

      – Я цього не робитиму. Їм платять не за те, щоб ставити запитання.

      – А як щодо повернення до Ейвонмута? – запитав Доббс. – Чи можна сподіватися, що ми повернемося вчасно?

      – Наші інженери працюватимуть над пошкодженою кормою упродовж тридцяти шести годин, коли ми причалимо у Нью-Йорку, тож до припливу маємо бути готові відбути до Бристоля.

      – Гарна робота, – похвалив адмірал.

      – Але це може бути найменшою з наших проблем, – промовив Енскотт. – Не забувайте, що на борту є ланка ІРА, і лише небо знає, що іще вони запланували