Могутніше за меч. Джеффри Арчер

радістю це підтримую, – додав Бінґем.

      – Зізнаюся, що мені ніяково, – знітилася Емма.

      – А це щось новеньке, – сказав Джайлз, покращуючи присутнім настрій.

      – Об’являти голосування, пані голово? – поцікавився Вебстер.

      Емма ствердно кивнула і відкинулася на спинку крісла.

      – Адмірал Саммерс запропонував, – вів далі секретар компанії, – і пан Бінґем підтримав пропозицію запросити пана Себастьяна Кліфтона до правління компанії Беррінґтонів.

      На мить він зробив паузу, перш ніж запитати:

      – Хто «за»? – всі, окрім Емми та Джайлза. – Хто «проти»? – Жодна рука не піднялася.

      Оплески, що вибухнули після цього, змусили Емму вельми пишатися.

      – Тож оголошую, що пан Себастьян Кліфтон обраний членом ради директорів компанії Беррінґтонів.

      – Тепер будемо молитися, щоб Себ погодився, – прошепотіла Емма своєму братові, коли секретар компанії оголосив збори завершеними.

* * *

      – Я завжди вважав, що він поступається Лінкольну та Джефферсону.

      Чоловік середнього віку в сорочці з розстебнутим коміром та у спортивній куртці підвів погляд, але книжки не затраснув. Кілька пасом світлого волосся, яке ще не встигло випасти повністю, було старанно зачесане в намаганні приховати передчасне облисіння. Ціпок спирався на його крісло.

      – Даруйте, – вибачився Джайлз. – Я не хотів вас перебивати.

      – Жодних проблем, – сказав чоловік із безпомилковим акцентом південних штатів, але і досі тримаючи свою книжку розгорнутою. – Насправді мене завжди бентежить, – додав він, – те, як мало ми знаємо про історію вашої країни, хоча ви, здається, дуже добре поінформовані про нашу.

      – Це тому, що ми більше не керуємо половиною світу, – зауважив Джайлз, – і так виглядає, що до цього готуєтесь і ви. І знаєте, мені цікаво, чи в другій половині двадцятого століття могли б обрати президентом людину в інвалідному візку, – додав він, кинувши погляд на книжку, яку читав чоловік.

      – Сумніваюся, – зітхнув американець. – Кеннеді здолав Ніксона на теледебатах. Але якщо ви слухали це по радіо, то зробили б висновок, що переміг Ніксон.

      – Ніхто не може бачити по радіо, як ти пітнієш.

      Американець звів брову.

      – Чому ви так добре поінформовані про американську політику?

      – Бо я депутат парламенту. А ви?

      – Я представник в конґресі штату від Батон-Руж.

      – А позаяк вам ще не більше сорока, припускаю, що ви націлилися на Вашинґтон.

      Ранкін усміхнувся, але нічого на це не сказав.

      – Моя черга ставити вам запитання. Як звати мою дружину?

      Джайлз уже зрозумів, що його розкрито.

      – Розмарі, – сказав він.

      – Отже, ми встановили, що ця зустріч не була випадковою, сер Джайлз, то чим можу вам допомогти?

      – Мені потрібно погомоніти з вами про події минулої ночі.

      – Я не здивований, адже не сумніваюся, що ви один із