Могутніше за меч. Джеффри Арчер

і є, дякую, сер Алан.

      Гаррі мусив би поцікавитися сім’єю секретаря Кабінету Міністрів, хоча й уявлення не мав, чи є вона у нього взагалі. Тож вирішив скоротити цей невеличкий вступ.

      – Припускаю, що за тією атакою стояв Мартінес? – сьорбнув чаю гість.

      – Насправді так, але позаяк він уже повернувся до Буенос-Айреса й занадто добре усвідомлює, що якщо він чи хтось із його синів колись ступить на англійську землю, то їх негайно заарештують, і не думаю, що він іще колись вас потурбує.

      – А його ірландські друзі?

      – Вони ніколи не були його друзями. Їх цікавили лише його гроші, і щойно джерело висохло, вони були готові його позбутися. А позаяк їхній керівник ланки та двоє його товаришів зараз нейтралізовані за ґратами, сподіваюся, що ми ще довго нічого про них не почуємо.

      – Ви дізналися, чи були на борту корабля інші оперативники ІРА?

      – Двоє. Але відтоді їх не бачили. Розвідка повідомляє, що вони десь ховаються у Нью-Йорку, й ніхто не очікує, що вони в найближчому майбутньому повернуться до Белфаста.

      – Я вдячний вам, сер Алан, – мовив Гаррі, вирішивши, що зустріч завершено.

      Секретар Кабінету Міністрів кивнув, але коли Гаррі вже підводився, сказав:

      – Маю зізнатися, пане Кліфтон, це була не єдина причина, чому я хотів вас бачити.

      Гаррі знову сів і зосередився. Якщо цей чоловік чогось хоче, краще змиритися.

      – Ваш шваґер якось мені сказав щось таке, у що мені важко було повірити. Можливо, ви будете настільки люб’язні, аби заспокоїти мене і переконати, що він не перебільшував.

      – Політики до цього схильні.

      Сер Алан не відповів, а просто розгорнув теку перед собою, дістав звідти один аркуш паперу, посунув його по столу і сказав:

      – Чи будете такі добрі повільно прочитати це?

      Гаррі поглянув на текст довжиною близько трьохсот слів, що містив кілька географічних назв і деталі пересування військ по графствах з указівкою звань усіх задіяних старших офіцерів. Він прочитав ці сім абзаців, відповідно до інструкцій, а коли закінчив, то підвів голову і кивнув. Секретар Кабінету Міністрів дістав чистий аркуш паперу і поклав на стіл разом із авто- ручкою.

      – Прошу вас написати зараз те, що ви тільки-но прочитали.

      Гаррі вирішив пограти в цю гру. Він узяв авторучку і став писати. Коли закінчив, то передав аркуш секретареві Кабінету Міністрів, й той порівняв його з оригіналом.

      – То це правда, – сказав він за кілька секунд. – Ви один із тих рідкісних людей, котрі мають фотографічну пам’ять. Хоча однієї помилки ви таки припустилися.

      – Ґодалмінґ замість Ґодманчестер? – мовив Гаррі. – Просто хотілося привернути вашу увагу.

      Чоловік, якого не так легко було вразити, цього разу здався.

      – Тож ви вирішили запросити мене пограти у вікторину? – запитав Гаррі.

      Сер Алан не всміхнувся.

      – Ні, боюся, все набагато серйозніше, пане Кліфтон. У травні ви поїдете до Москви як президент англійського ПЕН-клубу. Наш тамтешній посол, сер Гамфрі Тревелян,