Могутніше за меч. Джеффри Арчер

запитала Прісцилла, коли перед нею поставили стейк.

      Офіціант перевірив її замовлення.

      – Ні, мадам, середньо підсмажений.

      – А я замовляла з кров’ю. Я чітко сказала. Заберіть його і принесіть новий.

      Офіціант терпляче й мовчки забрав тарілку, а Прісцилла звернулася до Гаррі:

      – Чи вдається заробити собі на життя писаниною?

      – Це важко, – зізнався Гаррі, – не в останню чергу тому, що на ринку є багато чудових авторів. Однак…

      – Тому ви одружилися із заможною жінкою, хоча насправді це не так важливо, еге ж?

      Гаррі промовчав, але не Емма.

      – Ну, нарешті ми виявили, що між нами є щось спільне, Прісцилло.

      – Авжеж, – погодилася Прісцилла. – Але я належу до старої школи, і мене виховували, що піклуватися про жінку природно для чоловіка. Але не навпаки.

      Вона ковтнула вина, а коли Емма намірилася відповісти, додала з теплою посмішкою:

      – Від цього вина тхне корком.

      – А мені здається, воно чудове, – сказав Боб.

      – Любий Роберт досі не тямить різниці між бордо і бургундським. Щоразу, коли ми вечеряємо, обирати вино завжди доводиться мені. Офіціанте! – звернулася вона до сомельє. – Нам знадобиться одна пляшка «мерло».

      – Так, пані.

      – Ви, мабуть, не часто приїжджаєте на північ Англії, – зауважив Боб.

      – Не надто часто, – визнала Емма. – Але одна гілка моєї родини походить зі Шотландського нагір’я.

      – Моя також, – відгукнулася Прісцилла. – Я народилася в Кемпбеллі.

      – Гадаю, ви знаєте, що це Середньошотландська низовина, – сказала Емма, відчувши, як Гаррі ногою штовхнув її під столом.

      – Я впевнена, що ви маєте рацію, як завжди, – мовила Прісцилла. – Тож гадаю, що ви не будете проти, якщо я поставлю вам особисте запитання.

      Боб відклав ножа та виделку і з тривогою поглянув на свою дружину.

      – Що насправді сталося першої ночі плавання? Бо я знаю, що ніде не помітили жодного корабля королівського флоту.

      – Звідки ти можеш це знати, коли в той час спала як убита? – втрутився Боб.

      – А що, на вашу думку, сталося, Прісцилло? – запитала Емма, вдаючись до тактики, яку часто застосовував її брат, коли не хотів відповідати на запитання.

      – Дехто з пасажирів каже, що вибухнула одна з турбін.

      – Машинне відділення відкрите для огляду пасажирами у будь-який час, – мовила Емма. – Вважаю, що було б добре сьогодні вранці влаштувати екскурсію туди.

      – Я також чула, що у вашій каюті вибухнула бомба, – нишком докинула Прісцилла.

      – Ви також можете будь-коли завітати до нашої каюти, щоб спростувати погано поінформованих поширювачів чуток.

      – А ще мені казали, – не вгавала Прісцилла, – що близько опівночі на корабель потрапила боївка ірландських терористів…

      – Тільки для того, аби переконатися, що всі каюти зайняті, а коли для них не знайшлося місця, їх примусили пройти по дошці й податися вплав аж до Белфаста.

      – Ви часом нічого не чули про те, що марсіани прилетіли з космосу