Постріл в Опері. Лада Лузіна

тут якась математика дика. – Даша гортала зошит, що його підняла з підлоги. – Цифри. Формули. Повна хрінь.

      – Ні! – голосно сказала Маша. – Вона в нас щось украла! Щось дуже важливе!

      – З чого ти взяла? – Даша Чуб опустила зошит.

      – Чому ти так вважаєш? – Катя забула про тезку-імператрицю.

      – Погляньте! – драматичним жестом Маша вказала їм на коминкову полицю.

      – О Боже! – трагічно зойкнула Даша. – Знову! Тільки не це!

      Розділ другий, у якому оголошують війну

      Брикси – давній обряд виконання чоловіком будь-яких забаганок і побажань дружини в день Петрівок… цього дня київські відьми вирушали на шабаш, а «простим смертним киянкам дозволялося трохи відвести душу на своїх чоловіках і показитися».

      Журналіст С. Ярон стверджував, що бачив брикси в Києві ще 1880 року. «Процесія складалася з того, – писав він, – що молодуха сиділа на санях, які тягнув її чоловік, спонукуваний довгою гілкою ліщини. Вирушали зазвичай до корчми, але молодуха вимагала горілку для себе й наказувала випити її в тому місці, де вона за бажає».

Анатолій Макаров. «Мала енциклопедія київської старовини»

      – Це неабияка честь для мене, Ясні Києвиці!

      Василиса Андріївна з цікавістю нишпорила очима по круглій кімнаті Вежі, й захват посвяченої, що оселився на її обличчі, свідчив яскравіше за слова: вона допущена сюди вперше.

      – Запрошення до Вежі Києвиць – мрія кожної київської відьми, – зізналася вона, приймаючи пропозицію присісти на диван. – Навіть Хазяїн бував тут не часто.

      Але її дифірамби не стали бальзамом навіть для погордливої Каті.

      – Однак ця шмаркачка зайшла до нас, як діти заходять до школи! – сказала та. – Як вона примудрилася сюди зайти? Я розумію, вона – дочка Килини й знає пароль. Але ключ… Я гадала, що ключів лише три.

      – Та не було в неї ніякого ключа! – втрутилася Землепотрясна Даша. – Вона завалила через балкон.

      – Наче до себе додому! – розлютилася Катя.

      – Річ у тім, – пролунав розмірений голос Беладонни, – що це її дім. – Котяча білявка виринула зі схованки-комори й скочила на спинку дивана. – Акнір народилася тут, – пояснила вона. – В прямому розумінні слова. Килина народила її у Вежі Києвиць.

      – Та-ак, – захоплено мовила Василиса Премудра. – Від часів Великої Марини Місто не знало Києвиці мудрішої. – Вася розвернула повногруде тіло, щоб поглянути на давню фреску у візантійському стилі, яка висіла над коминковою полицею.

      Зображена на ній Києвиця Марина тримала в руці Терези – їхня ліва шалька дуже переважувала праву.

      Василиса насупилася:

      – Килина вміла зламувати закони краще від хакера.

      – Килина знала, – сказала Беладонна, – для своєї дочки наш Будинок зробить виняток.

      – Отож, – розмірковувала Маша, – Килина знала, що Акнір доведеться скористатися цим винятком? Знала, що у Вежі оселяться інші? Що її дочка не стане Наступницею?

      Маша теж