Антивірус. Олександр Есаулов

голод, то ні сіло ні впало її вражало масове безробіття. І все б нічого, але вже двічі у результаті нападу споконвічних ворогів Глюкландії, степовиків, країна програвала війну, і тільки втручання Великого Процесора допомагало виправити ситуацію й повернути їй статус незалежної держави. Через це принцеса таки добряче розлютилася на несподіваного гостя.

      Була ще якась причина, яку Інформа й сама не розуміла. Їй здалося, що вона образилася на Сергійка ще й тому, що він зовсім не звернув на неї уваги, а увесь час дивився тільки на батька. Коли тато прийняв її несподівану пропозицію послати Сергійка королем до Глюкландії, вона спочатку зраділа. Так йому й треба! Подумаєш, задавака який! Нехай спробує по-справжньому керувати країною! Ось наб'є собі ґуль, то відразу, мабуть, отямиться! А потім дівчинка зрозуміла, що сумуватиме за цим хлопцем, який звалився до них, наче з неба. Через це вона знову розлютилася, тільки вже сама на себе. І ще довго після від'їзду нового короля до Глюкландії докоряла собі за пораду, яку так нерозважливо дала батькові. Але вже нічого не можна було змінити.

      Розділ 4

      Гра почалася

      Сергійка з Чипсетом, який невідступно тримався позаду, чекала біля ґанку шикарна автомашина – велика, вузька, чорного кольору, з великими банькатими фарами. Шофер протирав переднє скло.

      – Ух ти… – захопився Сергійко. – Мабуть, «мерседес»… Це для мене?! Клас!

      – Це не «мерседес», це курсор, Ваша Величносте, – ввічливо відказав водій. Він тут же поклав ганчірку в багажник і стукнув кришкою.

      – Курсор? – Сергійко замислено почухав потилицю. – Не чув такої марки… Це що, з нових? – і тут же подумки здивувався: звідки шофер знає, що Великий Процесор призначив його, Сергійка, королем Глюкландії?

      Шофер уже відчинив задні дверцята й схилився в шанобливому поклоні.

      – На жаль, Ваша Величносте, ви помилилися. Машина не з нових, зате най-най… – Шофер відкрив задні дверцята. – Стара, зате перевірена.

      – Я хочу їхати на передньому сидінні, – висловив своє побажання Сергійко.

      Чипсет, який стояв тут же, за його плечем, тихенько прошепотів на вухо:

      – Не можна, Ваша Величносте, це порушення протоколу. На передньому сидінні маю їхати я, ваш помічник. Королі їздять лише на задньому сидінні, – і він непомітно й м’яко підштовхнув Сергійка до задніх дверцят, а сам розташувався спереду поруч із водієм.

      Сергійкові це дуже не сподобалося. Як же так? Хто король? Сергійко король! А чому він не має права сидіти там, де він хоче? Хіба це правильно? І що цей Чипсет собі думає? Дивися на нього! Протокол! Хіба для королів існують протоколи? Вони ж королі! Але Чипсет був незрушний, і Сергійкові довелося поступитися. Невдоволено бурмочучи, він сів на задньому сидінні.

      – Ваша Величносте, пристебніть ремінь, будь ласка.

      – Ремінь? – ще більше здивувався Сергійко. – У вас тут що, теж міліція на дорогах стоїть? Хто ж насмілиться мене, короля, зупинити?

      – Ніхто у нас на дорогах нікого не зупиняє, Ваша Величносте, із