Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18. Валентин Красногоров

Другою Гостями. Потоптавшись біля дверей, вони обережно підходять до Алли – у тій стрічка через плече – í про щось шепочуться з нею. Та ствердно киває. Жінки сідають поряд, але віддалік від інших гостей.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. (Наді.) А ну, що тут написано?

      НАДЯ. «Хто з подружжя, на вашу думку, повинен вести домашнє господарство? Хто повинен бути головою сім'ї? Хто повинен розпоряджатися грошима?» (Опускаючи листок.) Í ще декілька питань.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. Ну її до біса, цю анкету. Ще щось не те напишеш, потім пояснювати доведеться. Та й як можна, не знаючи заміжжя, відповідати на такі питання?

      ВІРА. Дійсно. (Простягає руку.) Дайте краще мені. Уже я напишу…

      ЛАРИСА. Ні, тільки нареченій.

      ВІРА. Дайте хоч подивитися.

      Анкета йде по руках.

      Перша гостя. (Трохи освоївшись, Другій гості.) А наречена – нічого, правда.

      ДРУГА ГОСТЯ. Наречені завжди красиві.

      Перша гостя. Í сукня цікава.

      ДРУГА ГОСТЯ. А я люблю весільні щоб з бриликом. Знаєш, плоскі такі.

      Перша гостя. Нінку пам'ятаєш – на штукатурці працювала? Симпатична була, але невдачлива. Кожен раз, як їй робили шлюбне запрошення, вона замовляла весільну сукню, а потім з нареченим сварилася. Чотири сукні в комісіонку знесла.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. (Ларисі.) З яких це пір анкети стали наукою називатися? Завжди вони проходили по іншому відомству. Навіщо все це?

      ЛАРИСА. Ну, припустимо, Надя вважає, що господарство треба вести разом з чоловіком, дозвілля проводити в театрах, витратами розпоряджатися дружині. А її наречений вважає, що господарством повинна займатися тільки дружина, вільний час треба віддавати футболу í телевізору, а гроші має контролювати чоловік. При такій розбіжності поглядів на спільне життя ми робимо висновок про нестійкість укладеного шлюбу. Í навпаки.

      АЛЛА. Виходить, ви можете передбачити, яка пара розлучиться, а яка ні?

      ЛАРИСА. В якійсь мірі. (Наді.) Тільки заповнювати анкету треба не колективно, не хором. Ходімо, я краще посаджу вас в службову кімнату. Там вам ніхто не заважатиме.

      Надя í Лариса виходять. Решта жінки розсідаються по диванах í кріслах, причому якось само собою виходить, що вони розбиваються на пари: обидві матері, дві гості í Віра з Аллою.

      Перша гостя. А в тебе які погляди на шлюб?

      ДРУГА ГОСТЯ. (Здивовано.) У мене? Ніяких. А які можуть бути погляди? (Трохи подумавши.) Щоб все було, як у людей.

      Перша гостя. А для мене головне, щоб не пив. Щоб зовсім не пив.

      АНТОНІНА ПРОКОПІВНА. (Марії Миколаївні.) Уже за весілля червоніти не доведеться. Стіл на двісті гостей, í риба заливна, í язик… А торт – двадцять вісім кілограм! Моя гордість. У вигляді двох сплетених сердець. Весь кондитерський цех працював, дівчата навіть від вихідного відмовилися. Знаєте, такий блакитний í рожевий, блакитний í рожевий… А на горі… Ні, не буду говорити… Самі побачите, коли ми його на візку до зали вкотим.

      МАРІЯ МИКОЛАЇВНА. Даремно ви таке весілля закочуєте. Купецтво якесь. Краще було б віддати