Коли ти поруч. Светлана Талан

Там вирішувалися їхні подальші долі. Страшне слово «фатум» відправило двох в інший, незнаний світ, решті ж – підготувало інакшу долю…

      Голос Даринки поступово набирав упевненості, адже вона говорила не про свій вчинок, а про інших людей…

      Наступного дня по телебаченню транслювали знятий напередодні репортаж. Даша дивилася його разом з Олексієм, у його малосімейці. Хлопець із закинутою вгору ногою в гіпсі лежав на дивані й міцно стискав руку Даринки. В його очах світилася і радість, і гордість за свою дівчину. Він намагався не пропустити жодного слова, жодного жесту Даші, що говорила з екрана телевізора.

      – Ти була прекрасна! – захоплено сказав Олексій, коли репортаж закінчився.

      Він притягнув її до себе і поцілував коротким, але ніжним поцілунком.

      – Знав би ти, як мені далося це інтерв’ю, – зітхнула Даринка.

      – Ти так гарно говорила!

      – Звичайно. Ти ж знаєш, яка я боягузка. У той момент я повірила, що земля може піді мною розколотись і мене поглинуть її глибокі надра, – засміялася Даша.

      – Я своїм батькам подзвонив, щоб вони увімкнули телек. Уявляєш, як вони зараз раді? Дашулю, а ти своїм телефонувала?

      – Нє-а.

      – Але чому?! Таке по телевізору не кожен день побачиш.

      – За мене це зробила Свєтка. І своїм, і моїм усе доповіла.

      – Значить, усе село тепер знає? Всі бачили?

      – Напевно, – посміхнулася Даша. – У селі що знає один – знають усі.

      – А брат твій бачив?

      – Думаю, що йому мама зателефонувала й усе розповіла. – Даринка підвелася зі стільця і сказала: – Досить про це. Давай краще буду тебе годувати. Що приготувати сьогодні?

      Олексій не встиг відповісти, як у Даші задзвонив телефон. Дівчина подивилася на дисплей. Дзвонив її рідний брат Олександр.

      – Привіт, Сашулю, – зраділа Даша його дзвінку.

      – Дашко, ну, ти молодець! Я не чекав від тебе такого! По телеку виступала!

      – Сашо, хоч ти не починай. Я ж медсестра і просто зробила те, що мені належало зробити. А ці журналісти як роздують усе! З мухи слона зроблять в одну мить!

      – Ну, не скажи, сестричко! Ми тут із хлопцями всією бригадою тебе дивилися. Пацани вимагають виставити їм після роботи могорич.

      – За що?

      – За героїчний вчинок моєї сестри!

      – Поясни, що нічого героїчного я не зробила.

      – А ще всі неодружені нашої бригади в тебе закохалися. Щоправда, заочно, але готові хоч зараз із тобою одружитися.

      – Скажи їм, що потяг уже пішов, а вони спізнилися.

      – Значить, весілля не відміняється?

      – Звичайно ж, ні!

      – Я радий за тебе, сестричко. Як ти себе почуваєш зараз?

      – Дуже добре! Скоро знімуть шви і піду на роботу.

      – Ну й гаразд. А то мати з батьком так хвилюються за тебе після цієї аварії.

      – Я вже їм дзвонила і не раз пояснювала, що я не постраждала.

      – Ну, тепер побачили тебе по телеку й заспокояться.

      – Ти краще