Название | Енн з Острова |
---|---|
Автор произведения | Люси Мод Монтгомери |
Жанр | Книги для детей: прочее |
Серия | Шкільна бібліотека української та світової літератури |
Издательство | Книги для детей: прочее |
Год выпуска | 1915 |
isbn |
Товариство удосконалення селища Ейвонлі (ТУСЕ) влаштувала одного вечора прощальну вечірку на честь Енн і Гілберта вдома в Джозі Пай; це місце вони обрали частково тому, що дім пана Пая був великий і зручний, а частково через високу ймовірність того, що дівчата Пай відмовилися б брати в цьому участь, якби їх пропозицію щодо будинку не прийняли. То був дуже гарний вечір, дівчата Пай були чемними, не говорили й не робили нічого, що б порушило гармонію оказії – а це геть не було схоже на них. Джозі була незвично приязною – настільки, що вона удостоїла Енн таких слів:
– Твоя нова сукня дуже тобі личить, Енн. Справді, ти в ній МАЙЖЕ гарненька.
– Як мило з твого боку мені це сказати, – відповіла Енн, з вогниками в очах. Її почуття гумору розвивалося, і слова, які в чотирнадцять ранили б її, тепер хіба ставали поживою для розваги. Джозі підозрювала, що Енн сміється з неї за цими пустотливими очима; але вона втішила себе тим, що прошепотіла до Герті, коли вони спускалися сходами, що Енн Ширлі стала дуже задаватися, коли їде в коледж.
Зібралася вся «стара компанія», повна радості, запалу й безтурботності юності. Діана Баррі, з рум’янцем і ямочками, поряд з вірним Фредом; Джейн Ендрюс, охайна, розсудлива й проста; Рубі Джилліс, яка була настільки вродливою у своїй кремовій шовковій блузі й із червоними геранями в золотому волоссі, наскільки це взагалі можливо. Гілберт Блайт і ЧарліСлоан, обоє намагалися триматися ближче до невловимої Енн; Кері Слоан, бліда й меланхолійна на вигляд, бо, як казали, її батько й близько до неї не підпускав Олівера Кімбела; Муді Сперджен Макферсон, чиє кругле обличчя та незугарні вуха були ще круглішими й незугарнішими, ніж будь-коли; і веснянкуватий Біллі Ендрюс, який сидів у кутку весь вечір і не міг видушити зі себе й слова, коли до нього хтось говорив, спостерігав за Енн Ширлі й задоволено шкірився.
Енн знала про вечірку наперед, але не знала, що їх із Гілбертом, як засновників Товариства, удостоять вітальної промови та «знаків поваги» – в її випадку збірки Шекспірових п’єс, Гілберту ж дісталася чорнильна ручка. Її так здивували й порадували добрі слова, сказані в промові, що сльози майже погасили іскри в її великих сірих очах. Вона важко й вірно працювала для Товариства, і те, що її члени так щиро цінували її старання, зігрівало їй серце. Всі були такі милі, приязні й веселі – навіть дівчата Пай були не безнадійні; у той момент Енн любила весь світ.
Вона прекрасно проводила вечір, але кінець все зіпсував. Гілберт знову зробив помилку й сказав щось сентиментальне, коли вони вечеряли на залитій місячним світлом веранді; а Енн, щоб його покарати, була дуже люб’язна з Чарлі Слоаном, якому й дозволила провести її додому. Вона, однак, виявила, що помста найбільше ранить того, хто мститься. Гілберт безтурботно пішов з Рубі Джилліс, і Енн чула, як