Етнографічні групи українців Карпат. Лемки. Коллектив авторов

силою, яка стала на захист пригнобленої нації, стала Українська Повстанська Армія, що чинила справді героїчний опір під час депортації українського населення.

      З початком діяльності УПА поляки готувалися до наступу на українське населення. Вони створюють різноманітні групи банд. І коли у 1945 р. владу перебрали поляки, польські банди почали нападати на українські села і знущатися над українцями.

      Одним із найважливіших завдань, що його виконала УПА, була ліквідація військово укріпленого гнізда нападів на українське населення – Борівці 20 квітня 1945 р. Селяни довколишніх сіл урочисто відзначали успішне закінчення цієї акції УПА. Розгром найсильнішої терористичної боївки Бірчанщини викликав переполох шовіністичних польських елементів. Після розгрому боївок у Борівці, Добрій, Грозовій, Ліщаві територія над Сяном була звільнена з-під польського контролю. Тут створилася своєрідна Повстанська Республіка. Як наслідок польська Армія Крайова змушена була піти на переговори з УПА. Польське підпілля могло переходити українську територію тільки під наглядом повстанців.

      Однак не завжди загонам УПА вдавалося врятувати українське населення. Трагічна доля не оминула села Павлокоми. Зорганізовані шовіністичні боївки усувають по черзі свідомих громадян села. Набагато сильніших обертів набрала винищувальна акція відразу після відходу німців. Поляки перебрали владу в громаді в свої руки, а, маючи підтримку із староства в Березові, могли безкарно знищувати не тільки поодинці, але й цілі українські громади.

      У таких умовах у березні 1945 р. доведено до тотального знищення села Павлокоми.

      7 березня 1945 р. залишиться надовго в пам’яті селян Лубни. У цей день відійшло у вічність 72 члени громади. Після таких страхіть люди з села почали виїжджати до Сянока, щоб звідти переселитись в Україну [3, № 9].

      Були це похмурі й жахливі дні 1944–1945 рр., коли польські боївки повбивали в жорстокий спосіб 3128 українців на Закерзонні. Ось назви місцевостей, в яких загинуло понад 100 українців: Пискоровичі – 1000 чол., Берізка – 250, Гораєць – 150, Скопів – 120, Павлокома – 265, Малковичі —104 особи. В цей же час замордовано понад 30 священників, які не залишили своїх вірян і разом з ними пішли у вічність. Число жертв безпомічних українців на Закерзонні в трагічні 1943–1945 рр. було б значно більшим, якби не протидія полякам з боку УПА.

      Крім боротьби із зброєю в руках, захищаючи населення Лемківщини від терору польських банд, УПА вела широку роз’яснювальну роботу. До лемків у Польщі було видано відозву «Українці Лемківщини». Ще за часів німецької окупації підпільною друкарнею ОУН в селі Вуйське біля Перемишля розпочато видання матеріалів для відділів УПА, які організовувалися тоді в Перемишльщині та на Лемківщині.

      Відділам УПА часто доводилося квартирувати на селі. Таке перебування носило пропагандистський характер. Виховник або котрийсь із командирів виголошував в читальні доповіді на теми: «Дії УПА в більшовицькій дійсності», «Правдиве обличчя більшовизму»