Слово Боже – живе і діяльне. Проповіді та промови 2011–2013. Т. 1. Блаженніший Святослав Шевчук

Месії. Вони ділитимуться з усіма людьми своєю знахідкою, щоб кожен із нас міг пережити подібну зустріч у власному житті, був віднайдений Богом під своєю смоківницею.

      Цей день ми називаємо неділею Православ’я. Сьогодні ми тішимося православною, істинною вірою Католицької Церкви. У чому полягає ця істинність, повнота, прямота того способу славлення Бога, який ми маємо у нашій Церкві. Інакше кажучи, що таке церковна традиція, або церковне передання? Відповідь дає нам ця подія, історія цієї зустрічі. Адже церковна традиція полягає не в тому, щоб ділитися з кимось людським побожним досвідом, практикою чи звичаями. Мета церковної традиції – передавати з покоління в покоління можливість пережити таку саму зустріч із живим Христом, яку пережили апостоли. Це повнота віри, той скарб, який Церква має в собі, тішиться ним і хоче, щоб усі люди, наші сучасники, малі й великі, пережили цю зустріч. «Прийди і подивися» – тоді відчуєш, що живий Христос, тільки Він, є здійсненням усіх твоїх мрій і бажань. У Ньому прихована таємниця твоєї особи, твого життя, твого покликання. Лише після зустрічі з Господом ти зустрінешся із самим собою і дізнаєшся про те, хто ти такий, і про кожний Божий задум про себе.

      Сьогодні Церква святкує особливий вияв цієї церковної традиції, віри, яким є свята ікона, – святкує перемогу над іконоборством. Ця перемога поклала край одній із найтяжчих і найбільш кривавих дискусій у Візантійській імперії, дуже гострого протистояння між імператорським домом і побожним людом, монашеством, духовними особами. (Одним із тих, хто найбільше захищав ікону, був наш преподобний отець Теодор Студит.) Ікона стала наче вінцем усіх догматичних рухів першого тисячоліття. Адже ікона – це таїнство зустрічі. Особа, зображена на правильно написаній і посвяченій іконі, стає присутньою за посередництвом цього зображення. Як каже святий Василій Великий, вшанування ікони переходить на особу, яка на тій іконі написана. Перед іконами ми світимо лампади: це знак того, що особа, яка на них зображена, присутня для зустрічі зі мною. Тому нам не треба йти аж до Витсаїди, щоб зустріти живого Бога, а слід стати перед іконою, аби Його побачити і почути.

      «Прийди і подивися» – це заклик Церкви до кожного з нас, до того, хто шукає Бога, – стати перед Його обличчям, яке зображене на святій іконі. Ікона – це можливість бачити невидиме. Вона у видимий спосіб зображає те, чого наше око не може бачити. В іконі ми чуємо здійснення Христових слів про можливість споглядати небеса відкриті і ангелів, які сходять на Сина Чоловічого.

      Ми сьогодні проситимемо Господа, щоб кожен християнин пережив особисту зустріч із живим Христом у наших спільнотах, монастирях і парафіях. Кличемо відтак кожного з вас поділитися своєю вірою, як це робив апостол Пилип. Нехай всемилостивий Господь справді буде силою вашого християнського життя, нехай свята ікона допоможе вам зустрічати Господа Бога щоразу, коли ви Його потребуватимете.

      Перша неділя Великого посту – неділя Православ’я

      с. Унів