Знайти Атлантиду. Подорож у безодню. Ігор Курус

«сільського» київського університету до Лондона. Юля хотіла виїхати у столицю Великої Британії, бо туди поїхали більшість дітей донецької еліти. І хоча їхні батьки ненавиділи Європу, діти все ж прагнули туди… в капіталістичний світ. Не можна сказати, що і Юлю приваблювали високі європейські цінності. Але мода є модою! Разом із тим, саме в Лондоні жив Генрі – хлопець, з яким вона познайомилася на Мальдівах. Генрі був надзвичайно привабливим юнаком з багатої англійської шляхетної родини, і це неабияк подобалося Юлі, адже в неї з’являлася можливість хоча б трішки наблизитися до англійської корони, до мрії про безтурботне і красиве життя принцеси. Тому Юля тиснула на батьків, змушуючи їх відправити її на навчання до Лондона. Вона хотіла бути ближче до Генрі й жити в Європі так, як живуть багатії в Англії та Америці.

      Батько Юлі мав інші плани щодо майбутнього доньки. Вона дуже подобалася Ніколаю Сергеєвічу – замміністра юстиції Російської Федерації. Батько Юлі й Ніколай Сєргєєвіч називали себе не інакше, як свати, коли збиралися разом на якесь святкування. Вони планували одруження Юлі з сином російського чиновника – Нікітою. Батько кілька разів натякав Юлі про такі плани, та істерика мами з дочкою призупиняла його мрії, хоча обидва чиновники й далі планували своє.

      – У нас на Донбасі баби нічого не вирішують! Я – хазяїн! Що скажу, так і зроблять! – запевняв за столом cп’янілий від влади й алкоголю батько Юлі.

      – Правильно! Російські жінки мають народжувати, а не командувати, – підтримував колегу московський «сват».

      Одного разу батько Юлі навіть привіз дочку до Криму, де відпочивав Ніколай Сєргєєвіч з сином. Юля одразу зрозуміла, що це оглядини, швидко зібралася і повернулася до мами у Київ. Їй зовсім не подобався Нікіта. Їй не подобався Крим. Вона хотіла англійського лорда і відпочивати на Мальдівах, Багамах і Карібах, але точно не в Криму!

      Цього ранку Юля вкотре затіяла скандал. Вона не знала, що вчора після роботи батько прийшов вночі п’янезний. Вчора його викликав «перший[1]» і за те, що той не забезпечує стабільний дохід в «общак[2]», пообіцяв кинути в шахту[3]. Батько Юлі розумів, що погроза може бути реалізована, тому до ночі пиячив з друзями в одному зі столичних ресторанів. Сьогодні йому було не до забаганок дочки. Як наслідок, розлючений батько заборонив Юлі їхати в університет автомобілем і настрахав, що якщо та не складе літню сесію, то її переведуть не в Лондон, а в Білоцерківський аграрний університет. У кращому випадку! Тож настрій у Юлі сьогодні був дуже кепський!

      Вона приїхала до університету на таксі і, вийшовши з машини завчасно, на перехресті вулиць Володимирської і Л. Толстого, повільно рушила алейкою парку Шевченка до студентського кавового «п’ятачка». Юля намагалася виглядати впевненою. Як завжди, вона не звертала жодної уваги на молодь, яка юрбилася, курила електронні цигарки, пила каву і розмовляла. Вона була спустошеною.

1

Сленг. Так називають керівника корупційної ланка. Ним може бути Президент, на рівні Уряду – прем’єр-міністр, а на рівні міністерства – міністр. (Тут і далі пояснення автора.)

2

Вислів з кримінального світу. Каса взаємодопомоги у злочинців.

3

За даними активістів, на початку дев’яностих років у Донецькій області кримінальний світ знищував своїх конкурентів у закинутих вугільних шахтах.