Галицька сага. Тінь незалежності. Петро Лущик

я просто так, не переживай, – спробувала виправдатися жінка. – Ліпше, щоб ти знав то від своїх, а не десь на вулиці.

      – Най говорять! – махнув рукою Василь. – Почешуть язиками та й перестануть!

      Феодора вирішила, що пора змінювати тему.

      – Підемо до хати. Я обід зварила, – сказала вона.

      – Файно, зараз прийду.

      Василь Вовк обережно побив файкою об одвірок, висипав згорілий тютюн і, заховавши до кишені, попрямував за Феодорою. Він дійсно був голодний.

      2

      Австрія має за волею своїх Народів статися Союзною Державою, в якій кожна Національність має право утворити на терені осідку своєї людности свою власну Державну Одиницю.

      Злука польських областей, які є тепер у границях Австрії, з незалежною польською державою поки що ні в якій мірі не передрішується.

З Маніфесту цісаря Карла І до Моїх вірних австрійських народів.Відень, 16-го жовтня 1918 р.

      Генерал-полковник Карл Георг фон Гуйн, генерал-губернатор Королівства Галіції та Лодомерії, підійшов до вікна і довго дивився на промокле, пронизане холодними осінніми вітрами місто.

      Лемберг. Леополіс. Львув. Львів.

      Назв у нього було багато, як і багатоликим було саме місто. Карл фон Гуйн навіть встиг полюбити його, хоч і став губернатором у не найкращі для нього, як, власне, і для всієї імперії, часи. Але недаром його називають маленьким Віднем, містом, де він народився. Можливо, саме це і стало причиною того, що він спокійно прийняв своє призначення сюди. Ці півтора року, відколи він тут генерал-губернатором, проминули спокійно, без серйозних ексцесів, навіть різні громади, що вічно ворогували між собою, притихли і мирно співпроживали у своїх кварталах, намагаючись без потреби не перетинатися. Зрештою, їм цього і не дозволив би досить-таки численний гарнізон, укомплектований виключно австрійцями, котрими новий генерал-губернатор замінив поляків, тим самим позбавивши їх можливості впливати на життя міста і Галичини в цілому.

      На жаль, все закінчилося, коли два тижні тому цісар Карл І оголосив про перетворення Австро-Угорщини у федерацію народів. Генерал-губернатор зітхнув, пригадавши той нещасливий день. Всі ті, кого стосувалося це рішення цісаря, поступили зовсім не так, як хотілося у Відні. Угорці, чехи, хорвати, поляки, українці.

      Всім захотілося своєї держави.

      Хоч генерал-губернатора хвилювала доля всієї імперії, найбільше він переживав за стан ввіреного йому королівства. Ще вісімнадцятого жовтня тут, у Лембергу, постала Українська Національна Рада, очолювана доктором Костем Левицьким. Рада ставила своєю метою не більше не менше, а створення на землях, населених переважно українцями, своєї держави. Три дні тому подібне повторилося і у Кракові. Двадцять три депутати австрійського парламенту утворили так звану Польську ліквідаційну комісію, що мала перейняти на себе управління у Галичині.

      Фон Гуйн відвів погляд з Губернаторських валів і подивився на стіл. Там лежав отриманий позавчора нотифікаційний лист, де майже в ультимативній формі було повідомлено готуватися до перебрання влади. Лист