Lustrum. Роберт Харрис

Читать онлайн.
Название Lustrum
Автор произведения Роберт Харрис
Жанр Историческая литература
Серия Бест
Издательство Историческая литература
Год выпуска 2009
isbn



Скачать книгу

але його смерть стане плямою на твоїй репутації. Може, сьогодні це й сподобається натовпу, але завтра всі розумні люди від тебе відвернуться.

      – Ну що ж, я готовий на ризик.

      – Ти розумієш, що я як консул буду зобов’язаний його захищати?

      – Це стане твоєю роковою помилкою, Марку… Якщо ти дозволиш, я теж відповім тобі, як другові: подумай про те, які сили виступлять проти тебе. Нас підтримує народ, трибуни та половина преторів. Навіть Антоній Гібрида, твій колега консул – на нашому боці. І хто лишиться з тобою? Патриції? Але ж вони тебе зневажають – і викинуть тебе тієї ж миті, коли ти станеш їм не потрібен. На мій погляд, ти маєш лише один вихід.

      – Це який?

      – Приєднуйся до нас.

      – Он воно що, – Цицерон мав звичку торкатися рукою підборіддя, коли про щось розмірковував. Якийсь час він не зводив погляду з Цезаря. – І що ж ти під цим маєш на увазі?

      – Ти маєш підтримати наш закон.

      – І що натомість?

      – Я та мій кузен зможемо знайти в своїх серцях бажання зглянутися над бідолашним Рабірієм, з огляду на те, в якому він перебуває стані. – Цезар посміхнувся своїми тонкими губами, але не відводив погляду своїх темних очей від Цицерона. – Що ти на це скажеш?

      Перш ніж хазяїн встиг відповісти, до будинку повернулася дружина Цезаря. Подейкували, що він одружився з цією жінкою, яку звали Помпея, лише під впливом переконань своєї матері – через ті зв’язки, які Помпея мала в Сенаті. Та те, що я побачив в той день, дало мені зрозуміти, що ця жінка мала й простіші, «очевидніші» переваги. Вона була істотно молодшою за свого чоловіка, їй було близько двадцяти років, її щоки та шия зашарілися на холодному повітрі – і від цього великі сірі очі блищали сильніше. Вона обійняла свого чоловіка, всім тілом притискаючись до нього, наче кішка. А потім накинулася на Цицерона, почала вихваляти його промови та стверджувати, що навіть прочитала збірку його віршів. Мені спало на думку, що вона п’яна. Цезар дивився на неї здивовано.

      – Тебе хотіла бачити мама, – сказав він їй, і вона надула губи, наче дитина. Тоді Цезар скомандував: – Ну ж бо, йди! І не роби кислого обличчя. Ти ж добре її знаєш, – і він похлопав її по сідницях, підштовхуючи в правильному напрямку.

      – Стільки жінок, Цезар, – сухо зауважив Цицерон, – звідки ще очікувати на їхню появу?

      – Я боюся, що в тебе може скластися неправильне враження про мене, – розсміявся Цезар.

      – Моє враження про тебе зовсім не змінилося, повір мені.

      – То як, ми домовилися?

      – Все залежить від того, яким буде твій закон. Досі ми лише чули передвиборчу агітацію на кшталт «Землю – безземельним!», «Їжу – голодним!» Мені потрібні подробиці. А також деякі поступки.

      Цезар не відповів. Його обличчя нічого не виражало. За якийсь час мовчання настільки затяглося, що стало незручним. Цицерон зітхнув та повернувся до мене.

      – Сутеніє, – сказав він. – Нам час іти.

      – Так швидко? І ви нічого не вип’єте? Дозвольте вас провести, – Цезар говорив з усією можливою люб’язністю