Lustrum. Роберт Харрис

розсміялися, і я відчув на собі погляди присутніх.

      – Пані, – продовжив хазяїн, – з вашого дозволу я заберу ваших чоловіків на декілька хвилин.

      Він витер серветкою кутки рота, кинув серветку на стіл, встав та подав руку Теренції. Посміхаючись, вона взяла його руку – і посмішка її була чарівнішою від того, як рідко з’являлася. Теренція мала такий вигляд, ніби вона – крихка зимова квітка, що несподівано розквітла в променях слави Цицерона. Вона забула свою звичну бережливість та одягнулася так, як це пасувало дружині консула та майбутнього губернатора Македонії. Її нова сукня була розшита перлинами, і на ній повсюди поблискували інші щойно придбані коштовності. Ними були прикрашені й її невеликі груди, зап’ястя, пальці та темні локони. Гості вийшли, і жінки попрямували до таблініуму, а чоловіки – до кабінету Цицерона. Хазяїн наказав мені зачинити двері – і з його обличчя пішла задоволена усмішка.

      – Що сталося, брате? – спитав Квінт, який і досі тримав у руках келих з вином. – Ти маєш такий вигляд, ніби з’їв несвіжу устрицю.

      – Я не хотів би псувати вам такий чудовий вечір, та в мене виникла проблема, – Цицерон похмуро дістав повістку Рабірію та розказав про сенатську делегацію та про свій візит до Цезаря, а потім наказав мені: Прочитай, що сказав мені цей пройдисвіт.

      Я зробив те, що було мені наказано, і коли дійшов останньої частини Цезаревої пропозиції, то помітив, як всі четверо переглянулися.

      – Ну що ж, – сказав Аттік. – Якщо ти відвернешся від Катулла та його друзів після всіх тих обіцянок, які ти дав їм перед виборами, то, може, тобі й справді знадобиться його захист. Вони ніколи тобі такого не пробачать.

      – А якщо я дотримаюся даного слова та виступлю проти закону популярів, то вони визнають Рабірія винним – і мені доведеться захищати його на Марсовому полі.

      – А цього не можна допустити за будь-яку ціну, – промовив Квінт. – Цезар має рацію. Ти точно програєш. Ти маєш у будь-який спосіб передати його захист Гортензію.

      – Але ж це неможливо. Я як голова Сенату не можу зберігати нейтралітет, коли розпинають сенатора. Що ж я тоді за консул?

      – Тоді ти будеш живий консул, а не мертвий, – відповів Квінт. – Тому що якщо ти виступиш на боці патриціїв, то повір мені, от тоді над тобою повисне справжня небезпека. Адже навіть в Сенаті не буде єдності – Гібрида про це подбає. Там, на сенатських лавах, є купа людей, які тільки й чекають на твоє повалення. І перший з них – Катіліна.

      – У мене є ідея, – сказав молодий Руф. – Чому б нам не вивезти Рабірія з міста та не сховати десь, допоки все не заспокоїться?

      – А нам це вдасться? – спитав Цицерон. Потім він обдумав цю пропозицію та похитав головою. – Я вражений твоєю сміливістю, Руф, та нічого з цього не вийде. Навіть якщо ми не віддамо Цезарю Рабірія, він легко зможе вчинити те саме з кимось іншим – з Катуллом чи, наприклад, Ізауриком. Уявляєш собі, які будуть наслідки?

      Весь цей час Сервій уважно