Путівник по Чорнобилю. Борис Тынка

о 01:23:45 серія потужних вибухів зруйнувала реактор та четвертий блок Чорнобильської АЕС. 29 квітня в Польщі, Німеччині, Австрії та Румунії зафіксували дуже високий радіаційний фон. 30 квітня у Швейцарії та на півночі Італії. Першого та другого травня у Франції, Бельгії, Нідерландах, Великобританії та на півночі Греції. Третього травня в Ізраїлі, Туреччині, Кувейті. Радіоактивні частинки, викинуті на велику висоту, поширювалися по всьому світу. Другого травня їхню присутність зареєстрували в далекому Китаї, 5 травня – в Індії, США та Канаді. Протягом кількох весняних днів 1986 року Чорнобиль став проблемою світового масштабу.

      Усе, що сталося після трагедії, ґрунтувалося на жахливій некомпетентності, бюрократії, халатності, брехні, але передусім на зневазі та нехтуванні людським життям. Чорнобиль – це не лише техногенна, а й суспільна катастрофа. Масштаби цієї події вийшли далеко за рамки державної пропаганди й вплинули на подальший розвиток подій, які в 1991 році закінчилися розпадом Радянського Союзу. Катастрофа призвела до розчарування в тогочасній системі. Крім того, хвилю обурень викликало приречення на смертельні дози опромінення молодих солдатів та жителів забруднених територій. Безпомічність влади, вищезгадана пропаганда, відсутність можливості отримувати професійну медичну допомогу, брак правдивої інформації призводить до загибелі та хвороб мільйонів людей.

      За декілька днів після аварії, згідно з розпорядженням уряду, практично за допомогою звичайного циркуля на карті відмірили 30-кілометровий радіус навколо зруйнованого реактора ЧАЕС. Внаслідок цього виникла величезна територія, яку згодом назвали Зоною відчуження. Всередині так званої 30-кілометрової Зони позначили ще одну, на цей раз 10-кілометрову, що охоплює найбільш забруднені території навколо АЕС. В’їзд до Зони відчуження та виїзд із неї досі здійснюється через контрольно-пропускні пункти.

      Усіх мешканців невеликих міст та сіл, які опинилися в межах Зони відчуження, евакуювали. Спершу евакуювали кілька навколишніх сіл, а також населення міста Прип’ять та Чорнобиль. Радіоактивно забруднені землі, досі оточені колючим дротом, щороку привертають увагу людей з найвіддаленіших куточків нашої планети.

      Впродовж багатьох останніх років мого життя назва українського міста Прип’ять і Чорнобильської АЕС асоціювалася для мене передусім з «опроміненням» та «примусовою евакуацією». Приїхати сюди, до Зони відчуження, мене спонукали численні публікації, присвячені цій тематиці. Для тих, хто цікавиться історією України не вдасться оминути увагою події того трагічного дня – 26 квітня 1986 року. Досить часто, перебуваючи в Києві та відвідуючи меморіали, присвячені цій катастрофі, було б нерозумно не скористатися нагодою і не відвідати місце, яке знову й знову нагадує нам про трагедію людей – колишніх жителів цієї Зони.

      Всупереч стереотипам, Прип’ять та Чорнобиль – це два абсолютно різних міста. Прип’ять розташована за три кілометри від Чорнобильської АЕС. Місцеве населення до аварії налічувало близько 49 тисяч осіб. Щороку в Прип’яті на світ з’являлося майже 800 немовлят. Місто розвивалося. Мабуть, не буде перебільшенням сказати, що воно квітло як ті квіти, що буяли на вулицях і проспектах.

      Чорнобиль розташований на відстані орієнтовно 12 км від АЕС. Місцеве населення до аварії тут становило майже 14 тис. жителів.

      Я гадаю, що перед відвідуванням Зони відчуження спершу варто ознайомитися з подіями, які сталися «до» та «після» 1986 року. Ця книга має заохотити читача ближче познайомитися з цим місцем, з історією міст та сіл, які постраждали внаслідок аварії, а також з історією жителів, яких примусово евакуювали з рідних домівок.

      До 01:23:45,

      26 квітня 1986 року

      Карта Полісся. 1665 рік

      Українське Полісся охоплює північну частину країни. Залежно від розташування щодо Дніпра воно поділяється на Правобережне та Лівобережне. Територія Київського Полісся, по суті, бере свій початок поблизу столиці України, у Пущі-Водиці. Назва місцевості, яка розташована на північно-західній околиці Києва, походить від густих лісів, що оточують цю територію.

      Полісся мало свою культуру, свої звичаї. Перші сліди перебування людини на цій території датуються добою пізнього палеоліту, який є найдавнішим та найдовшим періодом в еволюції людського суспільства. Пращурами слов’ян, які населяли терени Полісся, були племена полян, древлян та дреговичів. Поляни оселилися над Дніпром та заснували майбутню столицю – Київ. Древляни та дреговичі заселили північні землі, а кордоном, який їх розділяв, стала річка Прип’ять.

      Після того, як древляни вбили князя Ігоря, правителькою Русі, від імені свого малолітнього сина Святополка I, стала княгиня Ольга. У народі її називали Ольгою Мудрою або Ольгою Київською. Вона жорстоко помстилася древлянам за смерть свого чоловіка, спаливши їхню столицю Іскоростень. Жителів міста вбили. За час свого правління Ольга централізувала владу в Київській Русі. На місці колишнього міста Іскоростень постало місто Овруч.

      У 1341 році, за часів Гедиміна, Полісся приєднали до Великого князівства Литовського. Після 1569 року територія Полісся належала Речі Посполитій та