Самостійна дама. Femme sole. 1419–1436. Анастасія Байдаченко

пам’яті. Я бачив його лише кілька хвилин. Великий шамбелан каже, що і Різдво, і Хрещення королівський двір проведе в Труа. Королева, ваша матінка, страшенно налякана. Зачинились у Труа, бо і англійці, й арманьяки хочуть захопити його у полон. – Філіпп потроху повертався до тями.

      – У полон? – не зрозуміла Мішель.

      – У кого король – той може удавати, що править від його імені, – встряла у розмову стара герцогиня. Свого часу вона змушена була жити під пильним наглядом своїх владних свекрів, і, попри те, що то були не найкращі роки її життя, Маргарита слухала, робила висновки та добре навчилася розбиратися у політичних інтригах. Більше того: вона сама за деякий час почала власну гру задля посилення влади свого чоловіка.

      Проте молодого герцога трусило не лише від приголомшливого відчуття безсилля через те, що його батька по-зрадницьки вбито, а вбивць його не те що не покарано, а, як доносять його шпигуни при особі дофіна, їх навіть винагороджено. Філіпп розумів, що найближчим часом йому доведеться відважитись на досить сумнівний політичний союз. Уже три чи чотири дні герцогська рада детально обговорювала переваги та недоліки угоди з королем Англії.

      Для французького принца крові будь-яка домовленість із англійцями завжди матиме присмак зради. Підтримати короля Генрі у його нестримних амбіціях та бажанні отримати французьку корону є зрадою пера Франції. Проте Філіпп згадував, яке жалюгідне видовище являв собою король Шарль, особливо коли для придворної церемонії мав сидіти на троні, а його лікар не мав змоги підійти й заспокоїти. У кращому разі його величність завмирав у кріслі, підібгавши ноги, – не зовсім пристойне видовище: божевільний скляний погляд старечих очей втупився в одну точку, скривлений рот, геть без зубів, відкривався, і з нього капала слина. Король мав вигляд старця років дев’яноста. Скільки він ще проживе? А що потім? Коронують дофіна, його ворога? А якщо той сконає через кволе здоров’я чи поляже в бою, ще гірше – корона дістанеться полоненому герцогу Орлеанському…

      Замислена наслідками альянсу із Англією, герцогиня Маргарита подумала вголос, неначе відповівши на сумніви свого сина:

      – Король Генрі битиметься за французьку корону будь-якою ціною. Для людини його штибу краще вмерти, ніж відмовитись від задуманого. Після Азенкура ані у короля, ані у дофіна немає достойника, якому можна віддати меч конетабля. Однак Англія заслабка, щоб упоратися з Францією без союзників. Нехай заплатить за невтручання Бургундії найвищу ціну. Бургундія колись давно була незалежним королівством. Саме цього прагнув ваш батько, хай примуть янголи його праведну душу. Настав час відновити нашу могутність.

      Герцогиня Мішель підвела на свекруху переляканий погляд безбарвних очей, круглих, як у сови, й знову розридалася від страху перед майбутнім та власної неспроможності бодай якимось чином впливати на події.

* * *

      Розпочинаючи воєнні дії на континенті два роки тому, король Англії міг