Тік-Ток з Країни Оз. Лаймен Фрэнк Баум

ви ніколи не бачили, як ростуть книжки, тоді зазначу, що спочатку вони суцільно вкриті зеленою шкаралупою. Потім книжки поступово дозрівають, і коли шкаралупа стає червоною їх можна зривати з гілок, чистити й читати. Якщо ж зібрати урожай занадто рано, то сюжет буде весь переплутаний, а в словах і реченнях купа помилок. Але коли книжки як слід достигли, тоді в них буде повнісінько чудових історій і жодної помилки!

      Канцеляр охоче дарував книжки зі свого саду всім охочим, але загалом народ Ух-Ти-Фу не дуже любив читати, тож Канцеляр читав їх переважно сам, поки вони не псувалися. Бо, як ви, напевно, знаєте, варто прочитати книжку, і слова в ній зникають, а сторінки жовтіють та рвуться. Це, звичайно, великий недолік тих книжок, що ростуть на деревах.

      Коли Королева Анна повідомила Канцеляру мету свого візиту, юнак одразу зазначив, що завойовувати світ – чудове заняття. При цьому висловив бажання робити це не на посаді генерала, полковника, майора чи капітана, а просить Королеву відзначити його високим званням рядового солдата.

      Анні це рішуче не сподобалося.

      – Я не потерплю, щоб у моїй армії був рядовий солдат, – сказала вона. – Вони всі дурні. Мені розповідали, що у принцеси Озми був один солдат, так вона зробила його Головнокомандувачем, з чого, отже, випливає, що солдати нікому не потрібні.

      – Армія Озми ні з ким не воює, – заперечив Канцеляр. – А ваші воїни, якщо вони мають намір завоювати світ, повинні битися, як леви. Я читав у своїх книжках, що б’ються якраз солдати, тому що офіцерам завжди бракує хоробрості зустрітися з ворогом один-на-один. Крім того, вашим офіцерам потрібно кимось командувати і комусь віддавати накази, тож нехай це буду я. Моя мрія – рубати й колоти ворога, стати героєм. А коли ми повернемося назад, в Ух-Ти-Фу, я візьму в дітей сталеві кульки, якими вони граються, переплавлю їх і поставлю собі пам’ятник, щоб всі дивилися на мене й захоплювалися.

      Анна була дуже задоволена своїм солдатом – Канцеляром. Саме такий воїн потрібен їй для здійснення задуманого. А вже коли Канцеляр пообіцяв дізнатися, де росте мушкетне дерево, Анна повірила, що її мрії збуваються. Канцеляр сказав, що негайно відправиться туди й вибере собі найстигліший і найбільший мушкет.

      II. Вперед з Ух-Ти-Фу

      Через три дні велика армія Ух-Ти-Фу вишикувалася на площі перед королівським палацом. Всі шістнадцять офіцерів були вбрані в чудову військову форму і озброєні гостро наточеними блискучими шаблями. Тільки солдат тримав у руках мушкет, хай і невеликий. Зате він так старанно напускав на себе лютий вигляд, що численні командири таємно стали його побоюватися.

      На площу прийшли жінки, щоб висловити свій протест проти військового походу. Королева Анна, казали вони, не має права відбирати в них чоловіків і батьків. Однак Анна веліла їм замовкнути, і – що поробиш – довелося коритися. Ніколи ще не отримували вони такого жорстокого наказу.

      Королева походжала перед своїм військом,