Ляльковий дім (збірник). Генрик Ибсен

цього діла щось вийшло б, якби я діяв прямодушно? Усі кинулися б скуповувати землі і, перебиваючи один одному дорогу, діючи нарізно, остаточно все б зіпсували. Опріч мене, тут у місті немає нікого, хто б зумів провести таку велику справу. У нас тут узагалі ширшим діловим розмахом відзначаються тільки сім'ї, що сюди переселилися. Так от, моє сумління нічого мені не закидає. Тільки в моїх руках усі ці землі можуть стати справжнім благословенням для безлічі людей, яким вони дадуть шматок хліба.

      Лона. В цьому розумінні ти, мабуть, маєш рацію, Карстене.

      Йоган. Але ж я всієї цієї безлічі людей не знаю, а знаю тільки одне – що все моє щастя поставлене на карту.

      Бернік. Як і добробут твого рідного міста! Якщо розкриються справи, які кинуть тінь на моє минуле, всі мої вороги з люттю на мене нападуть. Наше суспільство не прощає навіть юнацької легковажності. Почнуть копатися в моєму минулому, причепляться до тисяч дрібниць, перетлумачать усе під впливом нововідкритих фактів, і я впаду під тягарем пліток і наклепів. Від залізниці мені доведеться відступитись, а якщо я відступлюсь, справа провалиться, а я буду приречений на розорення і громадянську смерть.

      Лона. Після всього, що ти зараз вислухав, тобі лишається тільки мовчати і їхати геть, Йогане.

      Бернік. Так, так, Йогане.

      Йоган. Добре, я поїду і мовчатиму, але я повернуся знов і тоді заговорю.

      Бернік. Зоставайся там, Йогане, мовчи, і я готовий поділитися з тобою…

      Йоган. Залиш свої гроші при собі! Віддай мені моє добре ім'я!

      Бернік. Жертвуючи своїм?

      Йоган. Влаштовуйся, як знаєш, зі своїм суспільством; я повинен здобути собі Діну, хочу її здобути і здобуду. Для цього я завтра ж поїду на «Індіанці»…

      Бернік. На «Індіанці»?

      Йоган. Так. Капітан погоджується взяти мене з собою. Кажу тобі, я їду, продам ферму, влаштую всі справи і за два місяці повернусь.

      Бернік. І тоді відкриєш?…

      Йоган. Винуватий нехай тоді сам візьме на себе свій гріх.

      Бернік. Ти забуваєш, що мені в такому разі доведеться взяти на себе і той гріх, в якому я не винуватий!

      Йоган. А хто п'ятнадцять років тому скористався цією обурливою чуткою?

      Бернік. Ти доведеш мене до одчайдушних вчинків. І якщо ти заговориш, я всього зречуся. Скажу, що це змова проти мене, помста, хитрощі, щоб витягти в мене гроші.

      Лона. Сором тобі, Карстене!

      Бернік. Кажу вам, ви доводите мене до одчайдушних вчинків. Я боротимусь не на життя, а на смерть. Я всього, всього зречусь.

      Йоган. У мене в руках два твоїх листи. Я знайшов їх у своєму чемодані серед інших паперів. Сьогодні вранці я їх перечитав; вони досить ясні.

      Бернік. І ти їх покажеш?

      Йоган. Якщо буде в цьому потреба.

      Бернік. І за два місяці ти знов будеш тут?

      Йоган. Сподіваюсь. Вітер попутний, за три тижні я буду в Нью-Йорку… якщо «Індіанка» не загине.

      Бернік (здригнувшись). Загине? Навіщо їй гинути?

      Йоган. І я тієї ж думки.

      Бернік (ледве чутно). Загине?…

      Йоган. Ну, Берніку, тепер я тебе попередив; постарайся за цей час уладнати справу. Прощавай! Можеш передати Бетті уклін від