Українські традиції. Отсутствует

Залишається нам ще для дослідження живий народ. У його суспільному та родинному побуті, у народних піснях, повістях, в його забобонах, переказах, повір'ях криються, іноді в оболонці нового часу, подробиці далекої старовини. Ми уклали цей огляд з наміром подати співвітчизникам дороговказ для дослідження нашого народного побуту, який у вікових переказах губиться аж у далекій старожитності і зв'язаний з первісним розвитком роду людського. Сповідуючи цю думку, шануватимемо наші народні пісні та перекази належним чином – пізнавши своє рідне, полюбимо і оцінимо його.

      Митрополит Іларіон

      Дохристиянські вірування українського народу

      1. Наші початкові вірування

      Досліджуючи сьогочасні позахристиянські вірування українського народу, ми бачимо, що вони дуже широкі й вироблені в певну систему. Проте які б широкі не були ці вірування, ми відразу помічаємо, що це тільки порозрізнювані уривки з вірувань первісних, а їх давньої повної системи встановити тепер нема вже можливосте. Історичний джерельний матеріял, який маємо, невеликий, а головно – неповний, і він часто не дає змоги говорити про чисто українські вірування, – він свідчить взагалі про первісну слов'янську віру, без застосування її до одного якогось народу.

      Слов'янський народ у своїх віруваннях багато одержав іще з доби індоєвропейської, коли він жив більш-менш спільним життям зо всіма іншими народами, а про це виразно свідчить те, що в народніх віруваннях індоєвропейських народів іще й тепер чимало спільного. Ще більше спільного в первісній вірі народів слов'янських, і тому виділити з нього чисто українські вірування часто нема змоги. І взагалі треба підкреслити, що досліджувати стародавні вірування, розвій чисто духового життя, тепер, по тисячі минулих роках, дуже трудно, в порівнянні, скажемо, з дослідом стародавнього релігійного культу (обрядів), що дається нам значно легше.

      Первісна людина широкими очима дивилася на все своє довкілля[168], на все те, що її оточувало, від чого залежало все її життя, і що було сильнішим від неї. Кругом у природі були живі духи, що панували над певними своїми ділянками. А природу первісна людина знала досконало, – ліси, поля, річки, звірів, птахів, дерева, зілля і т. ін.

      І легко поставали думки, як зробити так, щоб це сильніше не було на шкоду мені, як жити з ним у повній згоді. Це все, сильніше за людину, згодом стало мститися, як сила вища, як божество, з яким треба було скласти відповідні лояльні стосунки. Це й був уже зародок первісної релігії. Слово Релігія, religio – зв'язок, звичайно, з божеством, від лат. religere – зв'язувати; Віра – це вже система вірувань, система зв'язків людей з божеством.

      Очевидно, ми мали дохристиянську релігію, як мали її й інші народи. І зовсім правильно проф. О. Потебня твердив: «Занадто рано поховали в нас слов'янську мітологію: порівняння імен грецьких з санскритськими показує, що вже перед розділом греків і індусів була розвинена релігія. Було б дивно, коли б слов'яни

168

Проф. А. Введенскій: Религіозное сознаніе язычества. Том I: Естественныя релігіи. М. 1902 рік. – Булашев Г. О.: Украинскій народ в своих легендах и религіозных воззрѣніях й вѣрованіях. Вип. I. Космогоническія украинскія народныя воззрѣнія и вѣрованія. Київ, 1909 рік. – Васильєв М. К. и Н. Ф. Сумцов: Антропоморфическія представленій в вѣрованіях украинскаго народа. «Этн. обозр». Кн. 15, 1892 p. (див. і 1890 р. кн. 4). – Фаддей К. Рыльскій: К изученію украинскаго народнаго мировоззрѣнія», «К. Стар». 1888 р., кн. 11 і 1890 р. кн. 9—11, 1890 р. кн. 18—V. – П. И.: Народныя представленія и вѣрованія, относящіяся к внѣшнему міру. «Харьковскій Сборник», вип. 2, 1888 p. – Е. Барсов: Очерки народнаго мировоззрѣнія и быта, «Древняя и новая Россія» т. 3 ч. 11, 1876 рік. – I. С. Нечуй-Левицький: Світогляд українського народу, Львів, 1876 рік. – М. Грушевський: Початки громадянства, Відень, 1923 рік, 328 ст. – М. О. Косвен: Очерки истории первобытной культури, вид. 2, М. 1957 р. 238 ст.