Українські традиції. Отсутствует

китку, і т. д.

      Потім скачуть через вогонь і переганяють через нього худобу. В інших сторонах Галичини не обходять того звичаю, тільки тоді ж надвечір обтикує кожна господиня стріху хати та інших будівель лопухом (Lappa vulgaris) та чорнобилем (Artemisia vulgaris), яким наостанку і підперізуються в той день, щоб (як кажуть) крижі не боліли.

      147

      У цьому літописі читаємо: «Четвертий Ладо, богь пекельный; сего вѣьрили быти богомъ женитвы, веселія, утѣшенія и всякого благополучія, якоже Еллины Бахуса; сему жертвы приношаху хотещії женитися, дабы его помощію бракъ добрый и любовный быль. Сего Ладона, бѣса, по никакихъ странахъ и до ныне на крестинахъ и на брацѣхъ величають, поюще своя нѣкія пѣсни, и руками о руку или о столь плещуще, Ладо, Ладо преплетающе пѣсни своя, многажды поминають». Полн. Собр. Русск. Лѣт., II, стр. 257.

      148

      Mater Werborum изд. В. Ганки въ Празі 1833.

      149

      До цього часу в Галицькій Русі Фреєю, Фрейкою, Фрейдою (Вацлав з Ожська 197) називається зла жінка.

      150

      Див.: Христомат. церковно-славян. и древне-русская сост. Яковь Головацкій, въ Відни 1854, стор. 343, Slovansky Narodopis sestavil P. J. Szafarzik v Praze 1842. str. 157.

      151

      «Ветеръ божій духъ». Див.: Галицкій Приповѣдки и загадки собраный Гр. Илькевичемъ. У Вѣдни 1841, стр. 17.

      152

      Див.: Пѣсни Малороссійскія изд. Мих. Максимовичемъ Моск. 1827, кн. IV. 4.

      153

      У збірнику пісень М. Максимовича (Москва, 1827) читаємо:

      Як ворон до тебе

      У віконце закряче:

      З-за моря прискаче

      Козаченько твій.

      Як явор зелену голівоньку склонить,

      Зозуля кукукне, діброва застогне,

      І кінь під тобою спіткнеться, зітхне!

      Тоді вже не буде на світі мене.

      154

      У такому розумінні співець Ігоря сказав вельми поетично: «единъ же (Изяславъ) изрони жемчюжину душу изъ храбра тела чрезъ златое ожиреліе».

      155

      В самій Галичині знайдено три стародавніх кладовища, де викопано глиняні посудини з попелом спалених покійників чи попільниці; саме поблизу Судової Вишні і біля сіл Виспа і Рукомиша. Шкода тільки, що досі ніхто із учених не дослідив місцевості і не здобув хоча б один зразок для Музею Народного дому.

      156

      Див.: Славянская Мифологія. Сочиненіє Н. Костомарова. Кіев. 1847.

      157

      Про той рай згадують наші весільні пісні; весільне деревце називається райське деревенько. Див.: Русалка Днестр, стор., 54.

      Благослови, Боже,

      І ти, Божа Мати,

      Деревце убрати:

      Райське деревенько

      Перед раєм стояло,

      Та в рай ся похиляло,

      Та сильненько зацвіло.

      158

      О Siawianszczyznie przed chrzescianstwem. Krakow. 1835.

      159

      Penates guibus agri et oppida redundabant, – говорив Гельмольд. І. 53.

      160

      Двѣ вѣгласінъ, выученъ вѣщбамъ витязовымъ; у едней су(ть) дѣски правдодатне, у вторей мечъ кривды караючій», – говориться