Пригоди бравого вояка Швейка. Ярослав Гашек

занепалих духом і знеславлених в’язнів, умів так віртуозно лаятися з амвона і, стоячи біля вівтаря, чудово заводити своє «Ite, missa est»[98]. Службу він відправляв оригінальним способом, перемішуючи весь порядок відправи, а коли бував дуже п’яний, – вигадував зовсім нові молитви й нову відправу, та й весь обряд – щось таке, чого ще доти ніхто не чув і не бачив.

      А вже й цирку не треба, коли фельдкурат, бува, посковзнеться й гепнеться з чашею святих дарів або з требником, вголос обвинувачуючи прислужника з ув’язнених, що той, мовляв, йому навмисне підставив ногу; а тоді перед святими дарами засуджує його до карцера або до «шпангле».[99]

      Покараний тішиться, адже цей номер входив у програму всієї комедії в тюремній капличці, і він майстерно виконав тут свою відповідальну роль.

      Фельдкурат Отто Кац, один із найкращих військових священиків, був єврей. У цьому, власне, не було нічого дивного. Архієпископ Кон[100] також був єврей, і до того ж приятель Махара.[101]

      Фельдкурат Отто Кац мав ще строкатіше минуле, ніж славний архієпископ Кон.

      Отто Кац учився в торговельній академії й пішов до армії як однорічник[102]. Він так добре знався на вексельному праві та векселях, що за рік довів торговельну фірму «Кац і К°» до блискучого банкрутства. Старий Кац змушений був виїхати до Північної Америки, зробивши якісь грошові оборутки зі своїми кредиторами без їхнього відома й без відома свого компаньйона, якому довелося виїхати до Аргентини.

      Безкорисливо наділивши в такий спосіб Північну та Південну Америку фірмою «Кац і К°», молодий Отто Кац опинився в становищі людини, якій немає звідки чекати спадщини і яка не знає, де прихилити голову. Отже, залишався єдиний вихід – вступити до війська.

      Однак перед тим однорічник Отто Кац устругнув надзвичайно оригінальну штуку. Він вихрестився. Навернувся до Христа, щоб той допоміг йому зробити кар’єру. І звернувся до нього з повною довірою, розцінюючи цей крок як комерційну угоду між ним і Сином Божим.

      Каца урочисто хрестили в Емаузах. Сам отець Альбан занурював його в купіль[103]. Це було надзвичайне видовище. Присутніми були один побожний майор із полку, де служив Отто Кац, одна стара панна з пансіону для шляхтянок на Градчанах і якийсь пикатий представник консисторії, що був за хрещеного батька.

      Добре склавши іспит на офіцера, новоявлений християнин Отто Кац залишився в армії. Спочатку йому здавалося, що все піде гладенько. Він навіть намірявся вступити на штабні курси.

      Але одного дня впився й пішов у ченці, змінивши шаблю на чернечу рясу. Він добився аудієнції у архієпископа на Градчанах, після чого потрапив до духовної семінарії. Перед своїм висвяченням налигався до нестями в одному вельми порядному «будинку з жіночою обслугою»

98

Ідіть з миром, відправу закінчено (лат.).

99

Шпангле (спотв. нім.) – кайдани. Праву руку арештанта приковували коротким ланцюгом до лівої ноги.

100

архієпископ Кон – Теодор Кон (1845—1915). Народився в незаможній єврейській сім’ї. Доктор теології. Архієпископ в Оломоуці (з 1892 р.). В 1904 р. подав у відставку через конфлікт з духовенством та серію анонімних статей у пресі. Пізніше з’ясувалось, що їх автором (псевдонім Ректус) був молодий священик, який згодом публічно покаявся і вибачився перед Коном.

101

Махар Й. С. (1864—1944) – відомий чеський поет, сатирик, журналіст. Виступав з позицій заперечення естетичного диктату суспільства і потурання його смакам, відстоюючи право поета на власну творчу індивідуальність. Вперше його твори переклав українською мовою І. Я. Франко.

Під час гострих нападів на архієпископа Кона в 1903 p. виступив на його захист в газетах, викриваючи закулісні напади високих церковних достойників на Кона.

102

В австро-угорській армії – солдат з освітою, що йшов добровільно на військову службу з тим, щоб після однорічного навчання дістати якийсь нижчий офіцерський чин. Під час війни таких солдатів мобілізували на загальних підставах. (прим. перекл.)

103

Сам отець Альбан занурював його в купіль – отець Альбан (в миру Шахлейтер; пом. 1937 р.) – катол. священик Емаузького (На Слованех) храму. Належав до Ордену бенедиктинців. Освіту здобув у Лейпцигу. Після проголошення незалежності Чехословаччини виїхав до Мюнхена, де приєднався до нацистів. Через його надмірну участь в заходах фашистів Папа Пій ХІ в 1933 р. позбавив о. Альбана всіх церковних постів. Був близько знайомий із Гітлером, який після його смерті наказав включити портрет Шахлейтера до ювілейної публікації про «Велетнів нацистського руху».