Мартін Іден. Джек Лондон

а сам Мартін обмертвів. Але одразу опанував себе.

      – Мовою канаків[6] це означає «годі», «доволі». Так якось ненароком у мене вихопилося, – пояснив він.

      Помітивши, що Рут пильно й зацікавлено дивиться на його руки, він мовив далі:

      – Я прибув сюди на тихоокеанському поштовому пароплаві. Пароплав запізнювався, і нам довелося в портах П'юджет Саунду працювати, мов неграм. Вантажили «мішаний фрахт», коли вам відомо, що це таке. Там я й подер собі шкіру.

      – Та я на це не дивлюся, – поспішила сказати вона. – Як на ваш зріст, у вас дуже малі руки.

      Обличчя йому спалахнуло. Він зрозумів це як натяк ще на одну його ваду.

      – Так, – винувато промовив він, – кулаки мої не дуже великі. Зате в плечах у мене сила як у бика, і коли дам кому в зуби, то й у самого руки наче побиті.

      Мартін був незадоволений, що сказав це. Відчував до себе огиду, що розпустив язик і плескав казна-що.

      – То був дуже сміливий вчинок, коли ви кинулися на допомогу Артурові, чужій вам людині, – мовила Рут, помітивши його збентеження, але не знаючи причини.

      Він зрозумів і оцінив її тактовність і, під напливом гарячої вдячності, знову дав волю своєму язикові.

      – Це дрібниці, – озвався. – Кожен на моєму місці повівся б так само. Хулігани шукали сварки. Артур їх не займав. Вони напали на нього, а я на них, ну й відлупцював їх добре. Отож у мене подряпані руки, а в декого з них не вистачає зубів. Я не міг стерпіти. Коли я бачу…

      Він раптом замовк з розкритим ротом, вражений свідомістю своєї нікчемності, відчуваючи, що він не гідний навіть дихати одним повітрям з нею. І поки Артур удвадцяте розповідав, як до нього на поромі причепилися п'яні волоцюги та як Мартін Іден кинувся йому на допомогу і врятував його, сам Мартін, насупивши брови, думав, що став посміховиськом, і почав ще завзятіше міркувати про те, як йому поводитися з цими людьми. Досі він нічого не придумав. Він був не їхньої породи і не міг розмовляти їхньою мовою. Підроблятися під них? З цього однаково нічого не вийшло б, та й вдача його не лежить до такого. Не було в ньому місця на фальш і облуду. Хай там хоч як, а він буде такий, як є. Тепер він не вміє говорити по-їхньому, однак згодом навчиться. В цьому Мартін був певен. А поки що розмовлятиме з ними своєю мовою, звісно, пом'якшуючи вирази, щоб присутні його зрозуміли і щоб не дуже їх шокувати. Він не показуватиме своїм мовчанням, ніби знає те, чого не знає. Отже, коли брати, говорячи про університетські справи, кілька разів ужили слово «триг», Мартін Іден спитав:

      – Що таке «триг»?

      – Тригонометрія, – відповів Норман посміхаючись, – частина вищої «матики».

      – А що таке «матика»? – було наступне запитання, і цього разу усі чомусь засміялися, дивлячись на Нормана.

      – Математика – ну, арифметика, – пояснив той. Мартін Іден кивнув головою. Здавалося, на мить він зазирнув у безмежну глибочінь знання, і те, що побачив, набрало відчутно реальних форм. Надзвичайна сила його уяви абстрактне обернула на конкретне.

6

Канаками називали європейці корінних жителів Полінезії.