Название | Біблійні казки: Казки та легенди про святих |
---|---|
Автор произведения | Сборник |
Жанр | Сказки |
Серия | |
Издательство | Сказки |
Год выпуска | 2005 |
isbn | 966-03-3242-4 |
– Не завдамо, брате, ніякого зла ні чоловікові цьому, ні його жінці.
Запросили вони Йосипа з Марією до своєї хати. Розбійник взяв свою дитину, дав її Марії і сказав:
– Нагодуй, жінко, дитя моє, і не зроблю нічого злого ні тобі, ні твоєму чоловікові.
Свята Богородиця взяла дитину розбійника і шість днів годувала її своїми святими грудьми. І зраділа жінка розбійника. Розбійник же сказав:
– Коли б не прийшла ця жінка до нас, то наше дитя уже б померло.
І відпустили вони Йосипа та Марію з великими дарами. Пройшов час, діти розбійників виросли і стали розбійниками, як і їхні батьки. Коли ж розіп’яли Господа нашого Ісуса Христа на горі Голгофі, в той же час піймали тих двох розбійників на місці злочину і привели до Пілата. Пілат звелів їх засудити й розіп’яти на тій самій горі Голгофі. І зробили три хреста: із сосни, кипариса й кедра. На кедрі розіп’яли Ісуса Христа, на кипарисі Дизму – праведного розбійника, а на сосні Гесту – невірного розбійника. Дизму розіп’яли праворуч від Господа, а Гесту – ліворуч.
Хрест Господній був закопаний на голові Адамовій, і в той час Адам охрестився кров’ю Христовою. Той розбійник, що був праворуч, голосно закричав:
– Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш в царство Своє!
І язиком своїм рай для себе відкрив. А той, що був ліворуч, прокляв Господа і за це потрапив у пекло.
Різдвяні легенди
Як господар врятував пречисту
Засмутився Ірод, що Бог народився, бо гадав-думав: «А ось амінь мому царству-королівству, Маріїн Син відбере від мене мій трон, прийдеться мені, старому, тікати з Єрусалима».
Та й скликає Ірод жовнірів, посилає у Вифлеєм-місто та каже вирізати усі маленькі діти. Пішли жовніри шукати Христа.
Пречиста ж тим часом вночі сіла на ослицю та з Христом скоріш до Єгипту. Їдучи дорогою, стріла вона хлопа, як сіяв пшеницю:
– Помагай Біг, – каже, – господарю, а куди дорога до Єгипту?
– Туди, – показав хлоп.
Пречиста поїхала.
Посіявши пшеницю, господар сів до полуденку. Аж чує – земля задудніла: хлоп глянув, а перед ним Іродові жовніри.
– Чуєш, хлопе, не їхала туди яка жінка? – питають.
– Їхала, – каже хлоп.
– А коли?
– Тоді, як я сіяв тоту пшеницю.
Жовніри глянули на пшеницю, а пшениця як гай висока, уже спіє під серп.
– Давно уже тото було! – озвалися жовніри та й вернулися до Єрусалима.
Чому колосок завбільшки з долоню
Родила колись земля суцільне колосся від