Ukrainian dream. «Последний заговор». Василь Зима

А как вас зовут-то? А то неудобно что-то, домой еду, а даже имени не знаю.

      – Тамара, – зняла окуляри, і він помітив, що вона дуже гарна і ще зовсім молода. – Мені 53 роки, – помітивши його здивування, – це я просто так добре виглядаю, я маю свій салон краси, я дуже ділова жінка, – ледь видимо всміхнулася і прикусила нижню губу.

      – Нормально, – відкинувся на сидінні й голосно зітхнув.

      – Цілком, цілком нормально. Київ гарний вранці, – дивилася у вікно. – Я дуже люблю ранковий Київ навесні і вечірній Київ улітку.

      – Да, хороший город, большой.

      Машина звернула на бульвар Шевченка, і він заснув: не спав усю ніч. Вона розбудила його на Оболоні, була шоста ранку, за шість годин, як вона сказала, мав розпочатися процес. Вони зайшли до квартири, поїли, і вона пішла, сказала, що повернеться, а він ліг спати й обіцяв прокинутися за годину. Йому було дуже добре поряд із цією жінкою: просто вона була добра, а він за своє життя бачив дуже мало добрих людей.

      Розділ 10 (Chapter 10)

      – Так, ви в ефірі. Ми сьогодні говоримо про мораль.

      – Я в общем-то за то, чтобы нормы морали оставались нормами. Но кое-что все же стоит изменить.

      – Що саме, Олю?

      – Незачем говорить молодым людям, что секс до брака аморален.

      – Чому?

      – Люди должны убедиться в том, что полностью совместимы.

      – Але ж люди не комп'ютерні програми, які необхідно перевіряти на сумісність. Люди – це люди, їхні переживання не можна стерти з пам'яті, наче комп'ютерні файли. І як би почувала себе людина, якій сказали: «Ти мені не підходиш?»

      – Марк, это общие слова. А зачем вот так жениться, а потом расходиться? И говорить, что не сошлись характерами, когда на самом деле люди просто не удовлетворяют друг друга сексуально?

      – Вам двадцять?

      – Двадцать два.

      – А якби мама твоя запитала: «Олю, ти займаєшся сексом зі своїм хлопцем?» Що би ти їй відповіла?

      – Сказала бы, что не занимаюсь. А какая ей разница, она все равно не поймет. Это мое дело, это моя жизнь.

      – А дітей ти хочеш народжувати?

      – Пока нет.

      – Чому?

      – А на что, на стипендию или зарплату в сто пятьдесят долларов? Хм, – мляво розсміялася в слухавку.

      – І коли ж буде можна стати мамою?

      – Когда все будет.

      – Що саме?

      – Да что-что? Квартира, машина, деньги нормальные.

      – А що ти для цього робиш?

      – Да ничего, пусть парень напрягается. Я ждать буду.

      – А він тебе сексуально задовольняє?

      – Вполне.

      – І ти одружишся з ним?

      – Нет. Зачем? Мы так жить будем. Просто вместе.

      – I все?

      – А зачем еще что-то? Захотим разойтись – разойдемся, без проблем, без претензий. Я ему ничего не должна, он мне ничего не должен.

      – А якщо ти не зможеш без нього, захворієш, утратиш роботу, народиш дитину, а він піде?

      – Не знаю, не думала. Да пока все нормально. А захочет уйти, пусть идет. Если человек не находит причин остаться,