Фарс-мажор. Дмитро Стельмах

холодно

      і дощ із серця ллється

      та то не дощ

      то тільки так здається

      то мої невимовні

      гарячі

      сиві краплі

      сліз

      ти знаєш які

      солоні

      із димом

      гіркі

      ось і ти

      пахнеш жінками

      дай затягтися

      пліз

      я бачу

      тільки твої черевики

      високі

      чорні

      як два круки

      дуже дорогі

      а очі підійняти

      несила

      ти сміявся і казав

      дитя провінційне

      то не просто черевики

      то кльові краги

      мала ще ти

      а я на байку

      в них їздив до Праги

      там дівки абалдєнні

      і пиво нормальне

      рости студентко

      ну я пішов

      сама знаєш

      врем’я воєнне

      ще треба

      відтягтися

      хоча і ти нічого собі

      ну давай

      па-па

      а як же я

      куди мені іти

      не збагну відразу

      повіситись

      газ в кухні пустити

      у ванні втопитися

      по венах бритвочкою

      зробити щеплення

      проти сказу

      чи може напитися

      чи вити

      і що я маю

      біль у серці

      прокушені губи

      до краплі випиту образу

      виходу нема

      є тільки спогади

      розмиті

      невеселі такі

      як міські графіті

      так що робити

      скажіть по секрету

      уже б і послала тебе

      та коли бачу

      як ти прикурюєш

      сигарету

      ну просто

      як мій батько

      я знову ладна

      цілувати

      твої сліди

      ну що ти

      душу

      з

      мене

      витрушуєш

      ідеш

      іди

      1 березня, понеділок

      Написав для Мар'яни відповідь, підбадьорливу, таку, щоб не відвернути молоде пагіння від поезії раз і назавжди, як то у нас не раз бувало. Я ж то добре знаю, як делікатно треба поводитися із вразливою молоддю.

      «Дорога Мар'яно!

      Вірш ваш, в цілому, гарний, видно, що писано щиро, емоційно, на зламі душі. Однак я, як знаний представник класичної школи в поезії, порадив би вам відійти від новомодного верлібру, непотрібних жаргонізмів, засуржикованості і перейти на традиційне римування. Що я і всім раджу. Повірте, так воно і краще буде, і надійніше. Я вашого вірша розумію. Але чи зрозуміє його читач? От і Михайлові вашому він не зрозумілий. Та не переживайте ви так за свого Скаженого Мігеля, ще приповзе до вас на колінах. А зробити це буде просто, адже він сам вам натякнув про свої уподобання, от і хваліть його мотоцикла, і щось там почитайте про них, скажіть якось принагідно, що вам «Харлей-Девідсон» дуже подобається.