Тринадцятиканоння. Тексти, що створили цивілізацію. Роман Москаль

час розквіту «ста шкіл» були створені перші авторські тексти: «Лунь юй» («Обмірковані висловлювання») – записані та оброблені учнями висловлювання Конфуція (551–479 рр. до Р. Х.), «Дао де цзін» («Книга про Шлях і Благодать») Лао-цзи (VII–VI ст. до Р. Х.), «Чжуан-цзи» (IV–III ст. до Р. Х.), «Ле-цзи», «Мо-цзи», «Сунь-цзи», «Шань хай цзи» та інші.

      Назвемо кілька імен поважних філософів, які відіграли важливу роль у становленні того чи того філософського напряму.

      Першість, звісно, слід віддати Конфуцію (551–479 рр. до Р. Х.) – найвідомішому давньокитайському філософу, Вчителю китайського народу. Це історично цілком достовірна особа, його життєвий та інтелектуальний шлях докладно вивчено.

      У «Лунь юї» («Обмірковані висловлювання») Конфуція, часто цитуються «Шу цзін» та «Ши цзін», а цитовані висловлювання коментує сам Вчитель – у такий спосіб ці доконфуціанські пам’ятки поступово конфуціанізувалися.

      Мо-цзи (Мо Ді) (V ст. до Р. Х.) – перший самостійний китайський мислитель. Він навчався в конфуціанців, але пізніше оголосив, що порядок у державі має ґрунтуватися на розумних началах, і порвав із «традиціоналізмом» своїх вчителів.

      Сюнь-цзи (бл. 313 – бл. 238 рр. до Р. Х.) – конфуціанський вчений, на погляди якого суттєво вплинуло легістське вчення і вчення якого мало важливе значення для становлення ідеї китайської централізованої держави та центральної ролі державних інституцій – зокрема правителя.

      Бурхлива та кривава епоха «Війн царств» (453–221 рр. до Р. Х.) завершилася об’єднанням Китаю під владою династії Цінь (221–207 рр. до Р. Х.), у період правління якої, імовірно, відбулося «знищення канонів».

      Після остаточного завоювання інших царств царством Цінь у 221 р. до Р. Х. на їх території за наказом правителя Ін Чжена (259–210 рр. до Р. Х.) були споруджені кам’яні стели, де карбувалися нові легістські закони, в яких, однак, звучали і конфуціанські мотиви гуманності та синівської шанобливості. А сам Ін Чжен після об’єднання Китаю прийняв новий імператорський титул – Цінь Ши-хуанді (Божественний Владика, який відкриває еру Цінь).

      Незважаючи на досить короткий період існування імперії Цінь, саме в цей час було проведено фундаментальні перетворення, спрямовані на господарське та адміністративно-територіальне об’єднання країни та створення цілісної управлінської структури: запроваджено єдину систему мір і ваг, писемності та грошового обігу, скасовано аристократичні титули, а для чиновників уведено 20 рангів.

      Реформа письмових знаків, проведена Цінь Ши-Хуанді, суттєво вплинула на післяцинську традицію коментування конфуціанських канонів.

      У 213 р. до Р. Х. Цінь Ши-хуанді для забезпечення ефективнішого впровадження легістского вчення серед населення та беручи до уваги доповідь Лі Си, наказав знищити «конфуціанську літературу». Як твердив Лі Си у своїй доповіді, мотивуючи прийняття такого указу: «мають бути знищені погляди всіх, хто за допомогою давнини відкидає сучасне».

      Знищенню підлягали «Ши цзін», «Шу цзін» та всі філософські