Квітка Цісик. Игорь Коляда

нього й народились дві доньки – Марія та Квітка.

      Про родину Цісиків донька одного із синів – Ізидора – Люба Павлик (США) у листі до поета і краєзнавця, громадського діяча та організатора літературно-мистецьких вечорів і фестивалів Ярослава Ясинського писала: «Я дуже добре пам’ятаю всіх моїх стрийків, братів мого батька, – окрім одного, який виїхав молодим до Аргентини. Найстарший був Евген Цісик – диригент Коломийського театру. Ізидор Цісик (мій батько) був головним бухгалтером на станції колійовій в Станіславові. Корнелько Цісик, маючи вісімнадцять років, виїхав до Аргентини. Микола Цісик, дуже добре пам’ятаю, мав улики, пчоли. Іванна Цісик – одинока сестра братів Цісиків, Зенон Цісик був знаний п’яніста. А наймолодший брат Цісиків – то був Володимир, якого ми всі кликали «Дзюньо». Знаний скрипаль – «Віртуозо». Стрийкова дружина називалася Іванка, – була родом зі Львова. Вони мали дві доньки: Марію і Квітку. Марія Цісик була піаністкою, навіть акомпанувала батькові на концерті тут, в Америці. На жаль, стрийко Дзюньо і його дружина, та Маруся і Квітка повмирали. Маруся лишила дві доньки і чоловіка, а Квітка – сина і чоловіка. Ще перед війною, я тоді мала сім років, все на Різдвяні свята приїжджали до Лісок. А з села колядники приходили з Вертепом найперше до Цісиків».

      Розділ третій

      Квітослава-Орися

      Я – квітка степова,

      Я – всіх і нічия.

      Я сонцева коханка,

      Я вітру забаганка.

      Полин – купіль моя,

      Пірнай – і я твоя.

      Я – квітка лугова,

      Гойдаюсь в травах я.

      Я у вінку співанка,

      Пелюсткова веснянка.

      Вуста з нектаром я,

      Відпий – і я твоя.

      Я – квітка польова,

      У житі бавлюсь я,

      Я – жайворонка любка,

      Грайливая голубка.

      Купальська врода я,

      Милуйся! Я – твоя.

      Я квітка у гаю,

      Царюю як в раю:

      В промінні ніжусь я,

      Під трелі солов’я.

      Жаги оздоба я,

      Вдягни – і я твоя.

      Я – квітка лісова,

      Купаюсь в росах я,

      Я громова любаска,

      Дощу – жадана ласка,

      Духмяний килим я,

      Ступи – і я твоя.

      Одне лиш прошу, пам’ятай:

      Не рви мене і не ламай.

      Землі, життя – оквіта я.

      Я – всіх, твоя і нічия.

Тоня Білоус «Я – квітка»

      Поява дитини у житті родини – це щось найсвітліше, найпрекрасніше. Кажуть, що до вибору імені дитини варто ставитися дуже серйозно. Адже вибираючи його, батьки визначають слово, яке людина потім чутиме найчастіше в своєму житті. Зокрема, татові і мамі варто подумати, як вони називатимуть дитину в повсякденному житті – скороченим ім’ям чи повним.

      Традиційними українськими іменами були імена святих або біблійних персонажів, що мали єврейське, латинське, грецьке походження, бо їх носили перші святі й мученики. Окрім того, в українській культурі трапляються