Пісня Сюзани: Темна Вежа VI. Стивен Кинг

не знайоме це слово, панотче, але, безперечно, я маю на увазі велике руйнування й загибель. І десь, вздовж Променя, який пов’язує Рибу й Пацюка, саме це, можливо, й трапилось.

      – Ти точно впевнений у цьому? – глухо запитала Роза.

      Роланд кивнув. Одного разу він уже був пережив це, коли повалився Ґілеад і його цивілізація, як він тоді зрозумів, скінчилася. Тоді й пустився він берега, вирушив у мандри з Катбертом, Аланом, Джеймі та ще кількома іншими з їхнього ка-тету. Тоді обломився один з шести Променів, і, майже напевне, він не був першим.

      – Скільки Променів залишилося, скільки їх ще підтримують Вежу? – спитав Каллаген.

      Схоже було, що Едді вперше зацікавився чимось, окрім долі своєї зниклої дружини. Тепер він дивився на Роланда ледь не уважно. А чом би й ні? Врешті-решт, це було ключове питання. «Все в світі служить Променю» – так кажуть, хоча насправді все служить Вежі, Вежу утримують Промені. І якщо вони переломляться…

      – Два, – промовив Роланд. – Залишилося щонайменше два, я гадаю. Цей, що йде через Калью Брин Стерджис, та ще один. Хоча бозна, скільки часу вони ще протримаються. Нам треба поспішати.

      Едді заціпенів.

      – Якщо ти вважаєш, що ми можемо вирушити без Сюзі…

      Роланд нетерпляче струснув головою, ніби кажучи Едді, щоб той не клеїв дурня.

      – Нам не пробитися без неї до Вежі. Наскільки я розумію, нам також не пробитися туди й без малюка Мії. Все в руках ка, і, як казали у моїй країні, ка не має ані серця, ані розуму.

      – От із цим я погоджуюсь, – сказав Едді.

      – Ми можемо отримати іншу проблему, – сказав Джейк.

      Едді несхвально подивився на нього.

      – Нам не потрібні інші проблеми.

      – Я розумію, проте… а що, як цей землетрус заблокував вхід до печери? Або… – Джейк завагався, а тоді неохоче виклав те, чого саме він насправді боявся. – Якщо зовсім її обвалив?

      Рука Едді метнулася вперед, він вхопив Джейка за сорочку й рвонув на себе.

      – Замовкни. Не смій навіть думати про таке.

      Тепер вони вже почули голоси, що долітали з міста. Либонь, знову фолькен збираються на майдані, здогадався Роланд. І вкотре подумав, що про минулий день, а тепер і про цю ніч у Кальї Брин Стерджис згадуватимуть тисячу років. Звісно, якщо так довго ще простоїть Вежа.

      Едді відпустив Джейка і раптом поплескав по тому місцю на сорочці, за яке був ухопився, ніби хотів розгладити там зморшки. Посміхнувся силувано, від чого його лице набуло хворобливого старечого вигляду.

      Роланд обернувся до Каллагена:

      – Чи точно манні з’являться завтра вранці? Ти знаєш цю породу краще за мене.

      Каллаген знизав плечима:

      – Хенчик – людина слова. А от чи переконає він своїм словом інших після того, що тільки-но трапилося… От цього, Роланде, я не можу знати.

      – Краще б йому пощастило, – похмуро промовив Едді. – Так буде краще для нього.

      Роланд з Ґілеаду запитав:

      – Хто хоче зіграти в «погляньте»?

      Едді вирячився, не в змозі такому повірити.

      – Нам не заснути до самого світанку, – пояснив стрілець. – Мусимо якось вбити час.

      Тож