Повне зібрання творів. Антуан де Сент-Экзюпери

якщо йду в майбутнє, завжди треба брати до уваги народження нових істот, які додадуться до матеріалів, і їх годі передбачити, бо вони з іншої сутності. Цих істот я називаю одиничними і простими, бо, поділені, вони вмирають і зникають. Адже тиша – це те, що додається до каміння, але вмирає, коли роз’єднати його. Обличчя – це те, що додається до мармуру або елементів обличчя, проте вмирає, якщо або розбивають мармур, або вирізняють риси. Маєток – це те, що додається до кіз, осель, баранів і гір…

      Я не зможу передбачити, але зможу заснувати. Адже майбутнє будують. Якщо якесь єдине обличчя відобразить різнорідні елементи моєї доби, якщо я маю божественні руки скульптора, моє прагнення справдиться. Але я помилюся, кажучи, мовляв, я вмів передбачити. Адже я просто створю. Серед навколишніх різнорідних елементів я б показав обличчя, перетворив би його на картину, і воно керувало б людьми. Як і маєток, що вимагає інколи навіть людської крові.

      Отже, переді мною постала нова істина: перейматися майбутнім марно та ілюзорно. Єдина слушна операція – виразити теперішній світ. А виразити – це збудувати з різнорідної теперішності обличчя, яке домінує, це створити тишу з каміння.

      Будь-яка інша претензія – не що інше, як словесний вітер…

      XXIII

      Погано, коли серце бере гору над душею.

      Коли почуття бере гору над розумом.

      Отже, мені здалося, ніби в моїй імперії набагато легше згуртувати людей почуттями, ніж розумом, що домінує над почуттями. Це, безперечно, знак, що розум повинен стати почуттям, але значення має передусім аж ніяк не почуття.

      Мені здалося, що творця не слід підпорядковувати бажанням юрби. Адже сама його творчість має стати бажанням юрби. Юрба повинна отримати від розуму й перетворити отримане в почуття. Юрба – це лише живіт. Отриману поживу юрба має обернути в милосердя і світло.

      XXV

      Ось чому я звелів прийти вихователям і сказав їм:

      – Ви не повинні ані вбивати людину в маленьких людях, ані обертати їх у мурах для життя в мурашнику. Адже мені байдуже, що людина буде задоволена більшою чи меншою мірою. Мені важить тільки те, щоб вона більш-менш була людиною. Я запитую передусім не про те, буде людина щасливою чи ні, а яка людина буде щасливою. Яке мені діло до достатку ситих осілих племен, що скидаються на худобу в оборі?

      Наповнюйте їх не пустими формулами, а образами, які несуть структуру.

      Передусім не наповнюйте їх мертвими знаннями. Дайте їм стиль, щоб вони могли розуміти.

      Не судіть про їхні здібності тільки на основі позірної легкості орієнтації в тій або тій сфері. Адже той зайде найдалі й матиме найбільший успіх, що під час праці найбільше долав себе самого. Отже, зважайте передусім на любов.

      Наполягайте не на вживанні, а на творенні людини, щоб вона виконувала свою роботу вірно та чесно, і тоді вона працюватиме найкраще.

      Навчайте поваги, бо іронія – це рак і забуття облич.

      Боріться проти зв’язків людини