Шляхами і стежками життя. Наталена Королева

ти її цьому навчив? – і відповів: – Безжурне, ясне світло живе в серці людини і воно – сильніше за Мойру.

      А тепер Еугеніо додав:

      – Це – усміх життя, Естрельїто! Життя невміруще і сильніше за смерть, за Мойру.

      Естрельїта дивилась на великі ніші довкола вівтаря, на бронзові постаті255 в них.

      – Праворуч – вказував патер Естебан, – Карлос V256 з дружиною257 та інфантом258. Ліворуч – Феліпе II з жінками, яких всіх пережив, та сином доном Карлосом259, оспіваним Шілером260. В дійсності цей дон Карлос не мав в собі нічого ані поетичного, ані принадного, ані романтичного. Був це слабий розумом, хворий на падучу неміч-каліка з нахилом до безсенсовної жорстокості. За дитячі роки бавився тим, що мучив звірят. Як виріс – мучив тих, кого нещаслива доля віддала до його рук…

      Відвідали кімнату з вікном на вівтар храму, де протягом 54 днів конав Феліпе II, доки милосердна смерть не припинила його страждань.

      – А хвороба, дійсно, була страшна, – висвітлював патер Естебан. – В живому тілі Феліпе II об’явились міріади гробаків, які все множились й пожирали тіло безміцного проти них «володаря», який хотів «володіти світом» й пишався тим, що «сонце ніколи не заходить над його володіннями»… Тогочасні лікарі казали, що та хвороба була завезена з дарами з Південної Америки. Саме з цієї частини Феліпових володінь, де сонце світило, коли заходило в Еспанії… Є там такі комахи, які відкладають свої яєчка людині під нігті. З яєчок вилуплюються гробаки, які, ще не будучи вповні розвиненими комахами, мають здібність вже відкладати нові яєчка. Знищити їх – принаймні в ті часи – не знали жодного способу. І людина гинула в страшних муках, заживо з’їдена гробаками… Але досить цих похмурих згадок на минуле! – закінчив висвітлення патер Естебан й попровадив своїх гостей до бібліотеки – величезної й з дивною особливістю: книжки, які рідко вживались, були поставлені на полицях не так, як звичайно становлять їх у бібліотеках, але золоченим обрізом сторінок до глядача так, що творили золоту, суцільну площину. Але що справді зачарувало Естрельїту, це був так званий «бузковий сад». В дійсності – цілий гай, розлогий парк з самих бузків. Цілі алеї, боскети261 різнобаревних бузків. Від темного, аж з пурпуровим відтінком, й до блідого, ледве рожевого й чисто-білого. Була це чарівна казка, повна свіжості і аромату ніжного й радісного, як весна, як молодість…

* * *

      На тринадцятому році Естрельїтиного життя тітчина родина мусила перенестися до Андалузії. У тіточки Інес починалась туберкулоза. Лишатись в Бурґосі було неможливо: його гострі, безсніжні зими з ледовим вітром напевно б знищили хвору. Також мусили уникати Мадріда з його зрадним вітром, що «свічку не згасить, але людину вб’є».

      Дон Лоренсо володів прекрасним комфортабельним домом в Севільї та сільським житлом з різноманітними пасовиськами в Андалузії, не дуже

255

У головному соборі Ескоріалу є спеціальні ніші навпроти вівтаря зі скульптурними композиціями членів королівської родини, зображених за молитвою, авторства Леоне Леоні (1509–1590) – італійського скульптора стилю маньєризму.

256

Карл V (1500–1558) – король Німеччини (1519–1520 рр.); останній імператор Священної Римської імперії (з 1520 р.); король Іспанії (з 1516 р.), якому вперше вдалося з’єднати Кастилію та Арагону.

257

Єдиною офіційною дружиною Карла V була Ізабелла Португальська (1503–1539), донька короля Португалії та його другої дружини Марії Арагонської.

258

Тобто з Філіпом II (детальніше див. примітку 207).

259

Дон Карлос (1545–1568) – спадкоємець іспанського престолу, старший син короля Іспанії Філіпа II та його першої дружини Марії Португальської, яка померла через кілька днів після народження сина.

260

Шиллер Фрідріх (1759–1805) – німецький письменник, філософ. У творі згадується його драматична поема «Дон Карлос, інфант іспанський» (написана в 1783–1787 рр.), де справді описуються, окрім іншого, соціальні та сімейні інтриги при дворі короля Філіпа II. Згодом за мотивами поеми Верді створив оперу «Дон Карлос».

261

Боскет (франц. bosquet – лісок, гайок) – частина парку або невеликий садок, засаджений головним чином кущами, серед яких ростуть подекуди поодинокі або групами дерева.