Шляхами і стежками життя. Наталена Королева

Їх в’яже тверде переконання, що кожний з них має свою гідність, властиву його стану, і нічим не гіршу за іншу.

      Коли еспанський селянин хоче висловити поняття «людина», він говорить: «християнин!» – «один християнин з нашого села», «…бачили його християне…».

      Вираз цей витворився, певно, ще за маврських часів, щоб підкреслити, що то – «свої люде», а не чужинці-маври.

      Естрельїту порівнювали зі старими портретами, шукали подібностей то з тим, то з іншим членом роду.

      І дівчинка довідувалась, ким була «зеленоока» прапрабабуня Інес де Кастро222, ким вчена донья Ізідра223, «доктор університету Алькала де Хенарес»224… прапрадід дон Фернандо225, канонізований святий і т. д.

      Тіточка Інес постановила:

      – Закінчивши школу, Естрельїта лишиться у нас. До жодного кляштору не піде!

      Вуйко-священник згоджувався. Не примовлявся за чернечий габіт226 для племінниці.

      Помалу дівчинка знайомилась і з Бурґосом. Клячала у соборі перед статуєю Христа, що морські хвилі принесли невідомо звідки до Біскайської затоки, а звідти перевезено її до Бурґоса.

      Ходила на службу Божу до Сант-Агуеди227, де в каплиці Діви Марії мав щодня свою месу вуйко Еугеніо.

      Любувалась статуєю Сіда в кінці «paseo»228, перед аркою св. Марії. Слухала історичних оповідань вуйка-падре або численних легенд, що жили в пам’яті Хосефи, як кажани у старих руїнах.

      Бурґос жив пестрим несмертельним життям. Коли в соборі лунав дивний голос дерев’яного автомата «Papa moscas»229, що віддзвонював години, нагадуючи людям, що час повертати до праці по закінченню молитви, Хосефа згадувала про «Безіменну красуню» й відмовляла за неї молитву.

      – Давно це було, mi alma!230 – зідхала стара, вертаючи з Естрельїтою додому. – Ще за дона Енріко III231!.. До костелу Сан-Педро де Карденья – от як ми з тобою до Сант-Агуеда, – щодня приходила молоденька дівчина. Приносила щодня квіти на Сідову могилу й молилась коло неї. А така красуня була – як у пісні співаємо, що «король тільки глянув й враз закохався».

      Глянув король – таки дон Енріко! – глянула й красуня. Не промовили ані слова. Але доля сказала своє слово.

      На другий день король прийшов раніш. Вирішив сказати дівчині-красуні, хто він є та запитати її, чи схоче розділити з ним трон? Але скільки не чекав – дівчина не прийшла. І більш у Сан-Педро не об’явилась. Зникла, як сон. Розвіялась, як мрія. Марно шукав її король. Не міг довідатись навіть її наймення. Щоб розігнати тугу-журу, став король полювати. І от, гонючи звіра, відбився лише з кількома псами від своїх дворян та й заблукав у горах, вкритих дикими хащами.

      В ущелині напали на нього вовки. Аж шість їх було, здоровезних вовцюг, напрочуд сильних та великих. Псів в одну мить розірвали. Певно, подолали б й мисливця. Аж раптом щось як не загукає, як не завищить! Та ж таким несамовитим голосом, що

222

Інес де Кастро (Інеш де Каштру) (?–1355) – донька кастильського вельможі Педро Фернандеса де Кастро та Адольфи Лоренсо де Вальядарес.

223

Мова про Ізідру Марію де Гусман (1768–1803) – науковицю, першу жінку в історії Іспанії, яка мала звання доктора філософії та гуманітарних наук у згаданому університеті Алькала-де-Енарес.

224

Ідеться про Університет Алькала у невеличкому місті Алькала-деЕнарес (іспан. Alkala de Henares).

225

Дон Фернандо (1402–1443) – принц Португалії. Відомий аскетичним способом життя, допомогою бідним та стражденним.

226

Габіт – чернечий одяг, що символізує відречення від світу і посвяту всього свого життя Божим справам.

227

Імовірно авторка має на увазі церкву святої Агати в Бурґосі (Santa Agueda), відому тим, що тут Сід примусив короля Альфонсо IV заприсягтися не вбивати свого старшого брата Санчо II.

228

Paseo (іспан. paseo) – бульвар, проспект.

229

Papamoscas – годинник у кафедральному соборі Бурґоса, який прикрашає дивна фігурка на прізвисько Папамоскас. Існує кілька легенд про появу годинника, одну з яких далі і переповідає Наталена Королева.

230

Mi alma – моя душа, біжний вираз ніжності в Еспанії (Н. К.).

231

Дон Енріко III, король Кастилії 1390–1406 (Н. К.). Ідеться про короля Кастилії та Леону Енріко на прізвисько Хворобливий (1379–1406), сина Леонори Арагонської та Хуана I.