Шляхами і стежками життя. Наталена Королева

словник для шкіл на замовлення Міністерства освіти, який з’явився друком за редакцією професора С. Смаль-Стоцького. Працювала над великим французько-українським словником і водночас писала оповідання та новели українською мовою. Мала в особі В. Короліва-Старого фахового порадника, літературного редактора, щирого друга, який запропонував їй укласти своєрідну угоду про спільне життя задля взаємопідтримки, врешті-решт, для виживання в умовах суворої емігрантської дійсності. Бо після поразки Української Народної Республіки українська місія в Празі згорнула свою діяльність, і Василь Королів-Старий залишився, як і Наталена, без роботи. От він і запропонував цій всебічно освіченій, талановитій і працьовитій жінці створити «сімейну кооперативу» – укласти шлюб заради об’єднання зусиль для праці в ім’я України і переборення злиднів.

      Наталя-Наталена вислухала аргументи 42-річного письменника, який побачив у ній «ідеального товариша», побратима, з яким цікавіше й зручніше було б продовжувати подорож цією важкою дорогою життя, подумала-подумала і процитувала уривок зі старого лицарського роману: «Кожна людина має виконати у свойому житті свій “хрестовий похід”. До цього потрібує вона три великі ласки: Вчителя, який би вказав їй путь, Світлу Постать, яка натхнула б її до героїчних чинів, і Побратима…»

      І хоча Наталена Королева, як зазначала далі у спогадах, вважала своїм Учителем вуйка Еугеніо, а побратимом – Альфонсо, справжнім Вчителем, який вказав їй шлях до творення літератури українською мовою, терпляче навчав її української мови, таємниць конструювання фабули, виписування художніх образів, побратимом, який двадцять два роки цього химерного подружнього життя шукав будь-якого зарібку, аби не загас вогонь у їхньому спільному родинно-творчому «багатті», опікувався публікацією її новел, оповідань, есеїв, повістей, перекладів із інших мов, став Василь Королів-Старий.

      Своє перше оповідання українською мовою під назвою «Гріх (З пам’ятної книжки)» Наталена надрукувала з допомогою В. Короліва у віденському тижневику «Воля» 15 січня 1921 р., підписала «Н. Ковалівська-Короліва», засвідчивши цим остаточний український вибір свого творчого життя. Повністю присвятила себе українській справі, сподіваючись максимально повно реалізувати свої знання і свій творчий дар українським словом. На жаль, важкі емігрантські поневіряння ускладнювали життя цього «сімейного кооперативу», хоча Василь Королів із усіх сил намагався забезпечити побут і можливість займатися творчістю. Сам багато перекладав – тільки з чеської і словацької переклав п’ятнадцять книжечок, сам деякі з них ілюстрував. Читав лекції з анатомії і фізіології тварин в Українській господарській академії в Подєбрадах, ночами писав, редагував переклади і літературні тексти своєї дружини, часто виїздив на Закарпаття, де зголосився до малювання ікон та реставрування старих образів. Мав природний хист