Шляхами і стежками життя. Наталена Королева

переслідували і перших християн, зокрема й апостолів, і майбутні покоління віруючих – усіх, для яких «було світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ» (від Іоана, 1: 9).

      Але, як далі свідчить апостол Іоан, він, апостол Христа, прийшов, щоб донести до людей це Світло Істини, «але світ Його не пізнав». Бо пізнання Божого Слова вимагає віри.

      Тільки-но апостол Петро засумнівався у можливості піти назустріч Месії розгойданими хвилями моря, морська безодня стала втягувати в себе учня Сина Божого, охопленого жахом і духовно знесиленого зневірою.

      Тільки-но майбутній намісник Христа на землі зрозумів, що його думки запліднюються сумнівами в істинності слів Месії, що вони надто приземлені, людські, спрямовані лише на пошуки відповіді, тільки-но він пізнав, чому Вчитель такий необачний, чому наражається на ворожість синедріону первосвященників, чому не уникає конфліктів із владою, йому відкрилося Світло Істини: «Лише в небі, у Богові Єдиному може дух людський злитися з вічністю».

      Наталена Королева і в першій своїй збірці оповідань «Во дні они», і в наступній – 1936 року виходу в світ – «Інакший світ» творчо трансформує євангельський сюжетно-образний світ задля переосмислення її сучасниками канонічного матеріалу в новому духовному контексті буття.

      Істина полягає в тому, щоб оселити царство Боже в своїй душі, а пізнання цієї істини не обходиться без жертовної посвяти. Наталена Королева, оповідаючи про діяння апостолів, про суперечливий внутрішній вибір Понтія Пілата, про стоїчну віру Йосифа Ариматейського, про зародження сумнівів і спонуки зради Іуди, про Ірода і Марію Магдалину, відкриває надзвичайно складну морально-психологічну атмосферу, в якій боровся, страждав і був розіп’ятий на хресті Месія.

      Авторка елегантно заманює уяву читача у пастку історії, моделюючи такі сюжетні колізії і ходи, які «привели» б його думки до переосмислення відомого, традиційного, заканонізованого. Все ж таки цей світ античності, новохристиянства, середньовіччя, в який «поринала» думками і уявою Наталена Королева, не застигав у її творчості добротно виписаною ілюстрацією, а оживав і образно проектувався на проблемні тривоги і напруги сучасності. Письменниця усвідомлювала, що ті давні часи, старозавітні легенди, євангельські образи та фольклорно-міфологічні сюжети становлять особливу духовну та історико-культурну цінність. І не тільки тому, що духовно-моральні цінності та ідеї, які закладені у давніх культурно-історичних епохах, мають універсальний характер, але передусім тому, що на кожному новому витку історичного розвитку людства виникає потреба духовного оновлення, морального очищення, утвердження у вірі та правоті своїх життєвих принципів і релігійних переконань.

      Очевидно, що Наталена Королева обрала для літературної діяльності українську мову не лише як засіб висловлення своїх думок і почуттів, але і як духовний зв’язок із українським національним світом – з історією, культурою, традиціями,